У Львові місцеве самоврядування діє, стверджує заступник начальника управління “Секретаріат ради” Львівської міської ради Юрій Лукашевський. Саме він працює над тим, аби громада Львова брала безпосередню участь у житті міста. Про те, як це відбувається, які можливості мають львів’яни та як ними скористатись, Ю.Лукашевський розповів в інтерв’ю Galnet.
Основні функції відділу громадського партнерства, яким займається Ю.Лукашевський, – проведення громадських слухань з різних питань, що важливі для громади міста, та співпраця з громадськими організаціями. За словами чиновника, мешканці Львова все частіше проявляють ініціативу для вирішення питань життєдіяльності Львова, а громадські організації охоче працюють у сфері розвитку громадянського суспільства.
«Закон не дозволяє мешканцям впливати на розмір тарифів»
– Пане Юрію, чи громадські слухання є ефективним інструментом? Думка мешканців, висловлена на них, має реальний вплив на роботу органів влади?
– Є кілька напрямків: слухання в містобудівній сфері – детальні плани, проблемні будівництва, коли є скарги мешканців; слухання проектів ухвал міської ради в різних галузях; слухання щодо встановлення тарифів на ті чи ті послуги.
Більшість громадських слухань проводяться не на вимогу законодавства, а є ініціативою окремих управлінь, департаментів міської ради, коли є потреба обговорити нормативні акти – проекти рішень, ухвали. Це сприяє їхній ефективності.
Громадські слухання щодо детальних планів територій проводяться на вимогу законодавства, але таким чином міська рада забезпечує громадянам право дізнатись про будівельні плани на ті території, де вони проживають, і дає можливість на ці плани вплинути, запропонувати своє бачення, зробити зауваження ще на стадії формування документа.
Щодо громадських слухань про тарифи, то тут ситуація інша. Формування тарифу на проїзд, наприклад, в електротранспорті, є складною процедурою, що вимагає багатьох погоджень від державних органів. І коли тариф вже погоджений, то змінити його немає можливості. Тут пропозиції від громади можуть стосуватись дотичних питань – якості самого перевезення, кількості трамваїв, тощо. Ціноутворення чітко регламентоване, може аж занадто бюрократизоване, тому реального впливу на ціну громадських слухань немає.
«Якщо пропозиція ґрунтується на логіці та доцільності, вона буде врахована»
– Напевно, найбільше дискусій викликають містобудівні питання. Які слухання на цю тему відбудуться найближчим часом?
– Сьомого листопада відбудуться громадські слухання про встановлення пам’ятного знаку померлим від ВІЛ/СНІДу.
А 21 листопада – слухання щодо детального плану території, де має бути пам’ятник Андрею Шептицькому. Вони відбудуться на вимогу Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, адже тут йдеться не просто про пам’ятник, а про впорядкування території. Найбільш проблемним моментом є питання про те, чи переносити дорогу. Є дві позиції. Одна – лишити все так, як є і просто поглибити площу перед церквою Юра, не чіпаючи дорогу. Інша – провести дорогу, фактично вирубавши частину парку біля «Політехніки» і таким чином зробити значно більшою площу перед церквою. Думаю, дискусія буде цікава. Документ, що обговорюватимуть, пропонує залишити дорогу як є зараз, не вирубувати дерева.
Остаточне рішення щодо детального плану території має затвердити виконавчий комітет міської ради, потім – засідання сесії. Пропозиції та зауваження громади будуть зафіксовані.
– Можете назвати якісь конкретні приклади, коли думка громади направду змінила щось?
– Наприклад, третього листопада були громадські слухання щодо встановлення тарифів на вивезення та утилізацію рідких відходів для абонентів, які не приєднані до мереж водовідведення. Під час слухань було декілька пропозицій, озвучених мешканцями. Заступник начальника управління інженерного господарства погодився з ними і сказав, що їх врахують у проекті рішення.
Також були громадські слухання проекту положення про порядок регламентованого в’їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частину Львова. Насамперед це питання стосується мешканців центру, які мають потребу в парковці хоча б у нічний час і потребу заїзду в центр. Це болюче питання, але міська влада пішла на поступки. Зокрема, розширено територію, де можна на ніч залишати автомобілі в центрі, введено систему абонементних посвідок, за якими люди можуть заїжджати в центр протягом дня та низка інших речей з огляду на позицію львів’ян.
Ще недавно були громадські слухання щодо використання принципів електронного врядування, публічного звітування та підвищення прозорості роботи міської ради. Це була ініціатива громадських організацій. За результатами слухань створено робочу групу, яку очолив директор департаменту «Адміністрація міського голови». 50-60% зауважень та пропозицій, що стосуються роботи сайту, іншого – опрацьовані робочою групою разом з ініціативними львів’янами та враховані.
Щодо містобудівних питань, то в районі Білогорщі-Роксоляни в детальному плані передбачалось комерційне використання клаптика землі – під ресторан чи ще щось. Люди, які прийшли на слухання, мали іншу позицію – вони хотіли місце для відпочинку. І розробники плану змінили функціональне призначення тієї землі з комерційного на використання під відпочинкову зону.
Загалом, якщо пропозиції базуються на логіці та доцільності, а не на приватних інтересах, зазвичай їх враховують і вносять в проекти.
– Як часто у Львові відбуваються громадські слухання?
– Приблизно одне слухання на тиждень, часом трохи частіше – по два на тиждень.
– Хто може ініціювати слухання? Самі мешканці, наприклад, мають механізм для цього?
– Згідно з чинним Статутом, що затверджений у 2002 році, на жаль, можливість для громадян ініціювати громадські слухання є обмеженою – необхідно зібрати 10 тисяч підписів. Звичайно, така вимога не відповідає ані реаліям, ані потребам громади.
У 2010 році ми запропонували зміни до Статуту, опрацювали окремі Положення, що мали регламентувати проведення громадських слухань, вони увійшли додатком до проекту нового Статуту, що затвердила сесія міської ради, проте цей проект досі не зареєстрований в управлінні юстиції, тому і не чинний. Ми змушені наразі керуватись Статутом від 2002 року.
За старим Статутом, ініціаторами громадських слухань можуть бути виконавчі органи ЛМР, міський голова та депутати міської ради. Зазвичай, якщо ми маємо якесь звернення від мешканців, то користуємось цією нормою та ініціюємо проведення слухань на ту чи ту тему.
– Чому новий Статут досі не зареєстрований?
– Це, певно, питання до управління юстиції. Міська рада подала напрацьований Статут для реєстрації. Наскільки я знаю, зараз триває судовий процес за позовом міської ради до управління юстиції з вимогою зареєструвати новий Статут.
– Наскільки активно львів’яни користуються правом на безпосередню участь у самоврядуванні?
– Коли ми починали проводити громадські слухання у 2006-2007 роках, то ініціаторами їх всіх виступала міськрада. Зараз ситуація змінилась, ми маємо багато звернень від громадян з проханням ініціювати слухання. Є довіра до цього інструменту в людей. Звичайно, є слухання, що проводяться на вимогу закону, і, якщо питання не є спірним, то в ньому візьмуть участь 5-10 людей, решта не буде витрачати свій час на те, що її в принципі влаштовує.
Коли розглядаються питання дражливі, неоднозначні, то слухання збирають сто і більше людей. Рекорд – 440 людей зареєструвались у великій сесійній залі. Це були слухання щодо заборони продажу алкоголю в МАФах. Не у нічний час, а взагалі. З одного боку були підприємці, які виступали проти, бо це збитки для них, а з другого боку – батьки, освітяни, які підтримували заборону, адже в МАФах набагато важче проконтролювати продаж алкоголю неповнолітнім та у нічний час.
Зазвичай середнє слухання збирає до 50-ти людей.
«Найбільше львів’яни пропонують культурних проектів, найменше – у галузі туризму та спорту»
Львівська міська рада надає фінансову підтримку (гранти) для громадських організацій на реалізацію їхніх проектів у п’яти напрямках: культура, соціальний захист, молодь, сім’я та спорт, розвиток громадянського суспільства, туризм.
За вказаними напрямками, розповів Ю.Лукашевський, щорічно проводиться конкурс соціально-культурних проектів. Протягом 30 днів громадські організації можуть подати свій проект, що розгляне конкурсна комісія і кожному присвоїть певні рейтингові бали. 10-15 найкращих проектів, залежно від фінансування на конкретний рік, отримають допомогу від міської ради у розмірі від п’яти до 50-ти тисяч гривень, у середньому виходить 10-15-20 тисяч на проект.
– Які тут справи з фінансуванням?
– Грошей вистачає. Основна проблема попередніх років, надіємось, цьогоріч вже так не буде, це велика заборгованість. Наприклад, у 2012 році було так, що організація реалізувала проект в червні, а гроші отримала в грудні, у кращому випадку. А в 2013 році затримка могла становити понад рік. Це важко, адже в проект люди вкладають або свої гроші, або ще десь їх беруть, а доводиться так довго чекати, вартість послуг змінюється.
Цього року є сподівання, що платежі через Казначейство проходитимуть значно краще і ми свої зобов’язання перед громадськими організаціями закриємо до кінця грудня.
– Як відбувається відбір проектів?
– За кожним напрямком є окрема конкурсна комісія. Якщо, наприклад, говорити про культурні проекти, то до складу конкурсної комісії входять депутати постійної комісії культури у повному складі, двоє представників управління культури, двоє представників управління «Секретаріат ради» та директор департаменту гуманітарної політики. Очолює комісію заступник міського голови з гуманітарних питань.
Засідання є відкритими і доступними.
Тут важливе інше – механізм відбору проектів, що, як на мене, себе повністю виправдав. Члени комісії не затверджують переможців підняттям руки, а оцінюють кожен проект балами. Потім формується рейтинг зі суми цих оцінок. Члени комісії не знають, який бал виставили їхні колеги. Це дає можливість максимально об’єктивно оцінити проекти та визначити справді кращий.
– На що найчастіше у міської ради просять допомоги громадські організації?
– Найбільше проектів подають за напрямком культури та розвитку громадянського суспільства. Доволі багато проектів, що стосуються соціального захисту. Значно менше – в галузі туризму, молоді та спорту.
У напрямку соціального захисту конкурсна комісія намагається охопити подані проекти максимально, майже всі, можливо, за рахунок зменшення бюджету, але щоб зросла кількість переможців, щоб більше ГО отримали підтримку. Реально, якщо проект хоча б середньої якості, то він отримає фінансування, хай не на весь кошторис, але частково гроші будуть.
– Окрім фінансової підтримки, яким чином ще відбувається співпраця з громадськими організаціями?
– Насамперед це підтримка контактів з громадськими організаціями, нефінансова співпраця з ними – консультації, допомога з висвітленням їхньої діяльності, надання листів підтримки. Наприклад, коли громадські організації подаються за грантами в міжнародні фонди, то часто саме такі листи від місцевої влади відіграють позитивну роль в отриманні фінансування, адже вони свідчать про важливість проекту для суспільства.
Доволі часто маємо можливість ділитись досвідом, коли до нас приїжджають представники громадських організацій з інших міст чи навіть країн. Це відбувається в рамках проектів Європейської комісії чи інших фондів, що працюють в Україні. Одним з етапів їхнього перебування у Львові є якраз ознайомлення з діяльністю місцевих громадських організацій та відділом громадського партнерства.
Розмовляла Олександра Бодняк
|