Рейдери хочуть перекрити людям дорогу до храму
Тема тижня

У четвер, 24 вересня, у приміщенні Господарського суду Львівської області лунали слова молитви. Це парафіяни громади священомученика Романа Лиска і всіх новомучеників прийшли під стіни суду, аби просити справедливості у Бога і людей. Громада відчуває себе потерпілою через вже не нові для Львова проблеми “оборудок” зі землею та людей, що оголосили себе власниками споруди, котру виходжували та доглядали парафіяни. 

Парафія священномученика Романа Лиска і всіх новомучеників об’єднує людей, що мешкають на вулицях Грінченка, Б. Хмельницького, Липинського та Мазепи. Цей великий мікрорайон “кишить” супермаркетами, кафетеріями та магазинами, однак “їжі духовної” тут бракує. Наприклад, греко-католики, змушені роз’їжджатись до церков своєї конфесії по всьому місту, адже церква святого Дмитрія, що розташована на околиці, не здатна вмістити всіх.
 
“П’ять років тому була зареєстрована громада священномученика Романа Лиска і всіх новомучеників, – розповів кореспондентові “Високого Замку” отець-настоятель парафії Юрій Шаламага. – Вона була створена тому, що єдиний греко-католицький храм на тих теренах – церква святого Дмитра не в змозі забезпечити духовних потреб усіх вірних. Після створення громади постало питання про спорудження храму. Знайшовши занедбану недобудову серед густої міської забудови, Владика УГКЦ написав прохання до влади і ухвалою сесії Львівської міської ради від 5 березня 2009 року цю землю передали громаді. Втішені парафіяни взялися впорядковувати те відхоже місце і коли воно було вичищене та огороджене, з’явились “господарі”, котрі стверджували, що ми зазіхаємо на їх право власності. Через третейський суд ті люди отримали таке право на ту споруду через 19 днів після ухвали сесії. Однак, дивна річ, організація, котра отримала право власності, була зареєстрована лише через 5 днів після ухвали сесії міської ради”.
 
Парафіян у новоствореній громаді понад триста. Здебільшого, це люди похилого віку, котрим важко долати шлях до церкви на околиці. Після створення нової громади люди відчули полегшення, але через бюрократичні непорозуміння та земельне питання залишаються обділеними.
“На тій ділянці був смітник, котрий горів мало не щотижня, – розповів кореспондентові “Високого Замку” парафіянин громади пан Микола, – щурі бігали, безхатченки ночували – люди боялись туди ходити. Коли ми впорядковували ділянку, то вивезли звідти понад 50 машин сміття. Працювали разом, адже нам потрібна церква, особливо, для стареньких”. 
 
Ділянка, про яку йде мова, ще з 1998 року перебувала на балансі за пайової участі міського відділення Ощадбанку, ВАТ “Львівський ДБК-2” та міста. Коли у листопаді 2008-го Курія Львівської Архієпархії УГКЦ звернулась до міської ради з проханням передати їм ділянку для завершення будівництва, вона отримала згоду. Ощадбанк, як пайовик, передав свої 137,9 квадратних метрів, міська рада віддала у постійне користування на термін 25 років ще 493,1 кв. метр, тож справа залишилась за малим – 254 кв. метрами, права на котрі мав “ДБК-2”. Однак виявилось, що незавершене будівництво, без відома Львівської міської ради, перейшло у власність ПП “Центр соціальної реабілітації молоді”, перед тим, впродовж березня-квітня 2009-го змінивши двох власників. Так, згідно з рішенням третейського суду, власником стало ПП “Фірма “Піраміда-Авто”, котре і передало свої права “Центру соціальної реабілітації”.
 
Однак Львівська міська рада, яка згідно з чинним законодавством наділена правом розпоряджатись земельними ділянками у Львові, не приймала рішення про надання цієї землі ані “Фірмі “Піраміда-Авто”, ані “Центру соціальної реабілітації”, котрий і подав позов до Господарського суду Львівської області, вимагаючи визнати недійсною ухвалу про передачу землі вірним.
 
Відповідач, Львівська міська рада, акцентує увагу на низці юридичних невідповідностей і називає перехід права власності на ділянку не інакше, як рейдерським захопленням майна. Перш за все, те, що у рішенні третейського суду мова йде про визнання права власності на весь об’єкт, хоча до ВАТ “Львівський ДБК-2” переходила лише частина будівлі, крім того добудова другого поверху, на якій акцентують позивачі, була проведена без дозволу, а присвоєння номера споруді взагалі безпідставне, адже він ще недобудований.
Всі ці аргументи будуть представлені на розгляд суду, котрий відбудеться 29 вересня. Саме тоді і буде визначено остаточного власника ділянки, а доти парафіянам залишається лише молитись.

Володимир КВУРТ, секретар Львівської міської ради

Громада повинна отримати майно, котре їй визначила міська рада. Дане приміщення не використовувалося з 1999 року. В 2007-му, у відповідності до всіх процедур, була прийнята ухвала міської ради про включення цього приміщення до переліку об’єктів приватизації, шляхом конкурсу. Впродовж двох років жодна з організацій не зголосилася використати його, але тільки-но надійшов лист Курії УГКЦ про можливість надання їм цього приміщення в оренду і було прийнято рішення сесії, почали відбуватись незрозумілі події. Вони свідчать про незбалансованість влади в нашому місті, чим і користаються деякі шахраї, здійснюючи постійні спроби захоплення майна і землі львівської громади. 

На нашу користь свідчить те, що БТІ не мало право оформлювати останній фірмі право власності на приміщення, адже вже були рішення сесії ЛМР. Не було присвоєно номера для цього будинку, а це в компетенції виключно райадміністрації, котра таких рішень не приймала. По-друге, земельна ділянка, яка закріплена і надана цьому підприємству, жодної процедури через ЛМР не проходила. Вже минуло 2 місяці з часу подачі мого особистого запиту та запиту міського голови, але жодної відповіді з боку Центру земельних кадастрів, який фіксує на підставі чого вони оформили і присвоїли кадастровий номер, немає. На мій погляд, подані в суд документи свідчать про факт афери і нечесність з боку представників цієї фірми. Вважаю, що це була спроба під хорошою вивіскою прикрити певні махінації.

Христина Нога