Депутат Львівської міської ради, член депутатської  комісії інженерного  господарства, транспорту і зв’язку  Юрій Кужелюк у своєму блозі інтернет-видання «Новий погляд» нагадав, що 6 серпня 1914 року утворився легіон Українських січових стрільців – добровольців, які спочатку в складі австрійського війська, а потім самостійно воювали проти російських військ за незалежність України. Ця славна сторінка оспівана в українському епосі і шанується вже сто років.

 

 

На думку депутата, і через століття ми маємо такий же спалах українського патріотизму та самопожертви, як і тоді.

« Бо чим, скажіть, відрізняються сотні січових стрільців від батальйонів Національної Гвардії, чи добровольчих батальйонів? Чим відрізняються сучасні програмісти і менеджери, які кидають роботу і беруться за АКМ від тих колишніх гімназистів і студентів, які тоді брали в руки «манліхер» 1888 року випуску? Чи є принципова різниця між офіцером Надією Савченко і офіцером Оленою Степанівною, яка, до речі, також відчула «смак» російського полону? Чим відрізняються ті українці, що тримали удар на Маківці в Карпатах від тих, хто тримає удар в Ізварино? І хрести на могилах, тих хто впав, тоді і зараз схожі, і розпач рідних такий же», - зазначив міський обранець. 

 

Юрій Кужелюк для повної аналогії додав, що ворог за сто років не змінився і прапори сторін ті ж самі. 

 

Та й прізвище Микити Хруня тодішнього депутата, який зрадив виборців, стало «епічним», як тепер «тітушка», і цілком підходить до більшості нинішніх хрунів-христопродавців, у які б патріотичні личини вони б не рядилися. 

«Може б догадалися у своїй Верховній Зраді віддати достойну шану тим, хто сто років тому, не роздумуючи, розпочинав збройну боротьбу за Україну, адже сучасним спадкоємцям січових стрільців судилося так само, не роздумуючи, її продовжити».

Депутат ЛМР вважає, що є багато схожого, але часи змінилися, ситуація не та, адже січові стільці воювали практично у ворожому оточенні, а тепер ворог лише з однієї сторони. Тоді їх було всього 7 тисяч, а зараз українська армія - не до порівняння. Тоді більшість території України була під ворожою окупацією, тепер бойовиками окупована лише її латочка – 400 квадратних кілометрів. 

 

«Якщо тоді це було лише галицьке явище, а у населення України не було розуміння необхідності спільної боротьби, то зараз люди від Сяну до Хутора Михайлівського розуміють, що ворога за всяку ціну слід зупинити на Донбасі, а точніше його східній частині. А на позиціях разом стоять львів’яни, вінничани, дніпропетровці і всі інші українці. Все це дає хорошу надію на успіх, хоча боротьба і втрати ще, на жаль, неминучі. Бо маємо дуже багато сучасних Українських Січових Стрільців, хоча ці люди, можливо, і не зовсім знають, чию славу вони несуть», - підсумував Юрій Кужелюк.