Володимир Оверко: За останні 3 роки міська влада зробила для освіти набагато більше, ніж за всі роки незалежності України
Інтерв’ю

Володимир Оверко - голова постійної депутатської комісії медицини, освіти, науки та соціального захисту Львівської міської ради.

Пане Володимире, перш за все розкажіть, будь ласка, які проблеми виникають у галузі освіти через неприйняття держбюджету? Чи отримали вчителі доплати, передбачені постановою Кабміну?

Наскільки я знаю, вчителі отримали доплати за січень, зарплату їм збільшили. За лютий вони отримали аванс, тобто затримки немає.

Щодо минулого року, хочу зазначити, що виникла складна ситуація із виплатами премій до Дня вчителя. У місцевому бюджеті було закладено на преміювання до 50% від посадового окладу, хоча у законі передбачені до Дня працівників освіти премії у розмірі до посадового окладу. Профспілки Львова були цим занепокоєні, тому що у деяких районах області виплатили по 100%, а у нас вчителі лишилися трохи обділеними. Думаю, цього року, ані депутатський корпус, ані бюджетна, ані наша комісія повторення такої ситуації не допустять. У законі про це чітко написано. Вчителі вартують того, щоб хоча б раз у рік отримати таку премію.

Обласне управління освіти нещодавно говорило про проблеми харчування молодших школярів у деяких районах області через брак коштів. Яка з цим ситуація у Львові?

У Львові була така сама ситуація наприкінці року. Думали спочатку трохи зменшити норми харчування, але управління освіти міськради спромоглося досить вдало вийти із ситуації. Я знаю це по своїй школі і з інформації зі шкіл міста. Зараз діти харчуються відповідно до затверджених норм.


Частково допомогло вийти із проблемної ситуації те, що минулого року був карантин, дітей не було в школі і ми змогли зекономити деякі кошти.

Якщо бюджет не буде прийнятий найближчим часом, чи повториться така ситуація?

Я не думаю, що у місті чи у державі є людина байдужа до освіти. Десь на чомусь варто буде зекономити, тому що криза продовжується. Але економити на освіті і на дітях не можна.

На одному з минулих засідань виконавчого комітету ЛМР йшлося про перевищення закладами освіти лімітів на споживання енергії, незважаючи на проведені заходи з енергозбереження. Як Ви можете це прокоментувати?

Такої зими, як цього року, давно вже не було. Ліміти, які дали для шкіл, економічно не обґрунтовані.
До того ж, якщо у школі поставили котел, але не замінили батареї, то навряд чи можна говорити про економію. Так само, якщо поміняли вікна, але залишили стару систему опалення. Добре, що хоч щось робиться. За останні три роки міська влада зробила набагато більше, ніж за всі роки незалежності України. В кожній школі були проведені якісь роботи, у деяких – капітальні ремонти в актових, спортивних залах, їдальнях тощо. Минулий рік був фінансово складним, але зроблено багато.

Та про економію говорити зарано. Візьмемо школу №41 в Брюховичах. У ній замінили систему опалення, але вікна і дах там у катастрофічному стані. Тому економія енергоресурсів не така, як хтось міг собі передбачити.

Чи пропонує ваша комісія управлінню освіти проводити комплексні роботи, щоб у подальшому уникнути подібних проблем?

Є комплексна програма із заміни вікон. Але її виконати складно, тому що є задачі, які ми поставили собі раніше – ремонт басейнів. Охорона здоров’я і спорт – основа основ. Коли дитина здорова, тоді вона буде і вчитися, і буде хорошим спеціалістом. Якою б розумною дитина не була, якщо вона хвора, користі мало.

Якщо ми закриємо деякі програми, а виконаємо одну, я не думаю, що це піде школам на користь. Комплексно підійти надзвичайно важко. В одних школах потрібні басейни, директори інших звертаються на комісію з проханням відремонтувати дахи, перекриття. Тому кинути всі кошти на заміну вікон – не доцільно. Постійно треба щось латати. Хочеться зробити і спортивні майданчики. Хочеться, щоб у кожній школі було зроблено щось конкретне і вагоме. Але, коли замінили вікна, виникає питання фасаду, який є обличчям школи.

Колись була ідея виконати всі ремонти в якійсь одній школі у кожному районі, але як же тоді інші? Тому ми відмовились від цього.

У дитячих садочках потрібно відкривати нові групи, а це – додаткове фінансування, проте всі, хто живе у Львові, відчувають потребу у місцях в садочках.

Якою у Львові є потреба у дитячих садочках? 

Із садочками ситуація складна. До мене навіть зверталися деякі депутати з проханням допомогти влаштувати чиюсь дитину у садок. Є черги. Але вже відкрили садочок у Рясному, на Сихові, відкриваються додаткові групи. За моїми підрахунками, приблизно 30-35% батьків прагнуть віддати дітей у садочок, але не можуть, на жаль.

Є багато приміщень колишніх садочків, які не використовуються за призначенням – у деяких приватні фірми, стоматологічні кабінети, у деяких нібито працюють інваліди, але, якщо прийти і подивитися на реальну ситуацію, часто можна побачити, що там просто торгують китайським ширпотребом, а не створюють робочі місця для соціально незахищених прошарків населення.

Незважаючи на проблеми, хочу подякувати бюджетній комісії і всьому депутатському корпусу, які розуміють потреби освіти і завжди відгукуються на наші клопотання. Вони стоять лицем до дітей, так само і управління освіти, і департамент гуманітарної політики.

Скільки коштів потрібно закласти в бюджет міста на освіту цього року?

Я дивлюся на будь-яку школу і розумію, що гроші ще потрібні і потрібні. Якщо взяти директорські запити у райвідділи освіти, то міського бюджету на всі потрібні роботи не вистачило б. Кожен директор є хорошим господарником і хоче багато зробити для своєї школи. Минулого року ми трохи привели в порядок хімічні та фізичні кабінети, але цього замало – один кабінет на район. Дайте нам мільйони, і ми все використаємо.

А якщо реалістично, то все ж яка сума потрібна цьогоріч?

Просити будемо максимум, але бюджету ще немає, тому говорити важко. Не будемо дурити ані себе, ані людей. Якщо бюджет не приймуть і надалі, то будуть плачевні наслідки. Окрім виконання захищених статей, ми не в силі зробити ще щось.

Які роботи у закладах освіти вдалося виконати минулого року?

Ми займалися дуже цікавою програмою з облаштування басейнів. 2009-го року це вдалося зробити у школі №18, у Сихівській гімназії, у школі №92 зараз завершуються роботи, хочемо, щоб з вересня басейн вже працював. Я недавно там був і бачив, що проведені колосальні роботи, вкладені величезні кошти. У директорів-господарників виникають ще думки про облаштування хороших великих спортивних залів, цілого комплексу. Але ще не всі басейни відремонтовані і це треба робити в першу чергу. Планували зробити близько 10 басейнів, але зробили тільки 4.

Програму „Вікна” також треба завершувати. Є школи, у яких вікна замінили на одному поверсі, а далі роботи заморозили. Принаймні треба закінчити роботи там, де вже розпочали. Обов’язково треба ліквідовувати аварійні ситуації.

Як тільки ми побачимо суму, від якої можна відштовхуватися, одразу будемо починати роботи, у цьому всі зацікавлені.

Як Ви можете оцінити роботу підрядників, що виконують ремонтні роботи у школах та садочках?

Ми ще не досягли такого рівня, якого хотілося б. Потрібно зробити так, щоб фірма, яка виконувала роботи, принаймні 5-10 років своїми силами робила поточні ремонти, потреба у яких виникає через недобросовісну роботу. Це треба передбачати в угодах. Якщо тече кран, значить щось недобре зробили. Так є закордоном: там директор йде у відпустку, а фірма працює. А у нас директори шкіл, як правило, все літо проводять у школі, контролюють роботи.

Минулого року багато робіт не були завершені до 1-го вересня, ремонти проводилися під час навчального процесу. Це порушення правил техніки безпеки, велика відповідальність на директорі. Тому, як тільки буде фінансування, ми будемо просити, щоб ремонтні роботи проводилися вчасно і не шкодили навчанню. Якщо роблять басейн, це не заважає, але є такі об’єкти, за якими треба слідкувати.

Якою є ситуація з відвідуваністю учнями шкіл? Зараз багато говорять про проблемну молодь...

Проблеми є хіба у вечірніх школах. Там вчаться діти, які з тієї чи іншої причини не змогли отримати середню освіту. Серед них є великий відсоток дітей з неблагополучних сімей. Директорам і вчителям у таких школах направду важко працювати з таким контингентом.

Але прогулювати у дітей зі звичайних шкіл не виходить. Цього року знову роль при вступі до ВНЗ відіграватиме середній бал атестату, а це означає, що потрібно мати і високі оцінки і добре пройти зовнішнє незалежне оцінювання, сертифікат залишається основою основ.

Хочу відзначити, що тести ЗНО є досить хорошими, але цікаво простежити таке – чи зможе студент, який закінчує навчання в університеті, скласти їх. Це шкільна програма, але вона охоплює 8-11 класи. Чи дитина комп’ютер, щоб це все пам’ятати? Дітей треба любити і шкодувати. Якщо зараз запитати у будь-якого випускника школи, о котрій годині він лягає спати, то відповідь буде – десь о другій ночі. Це веде до виснаження дитячого організму.

На державному рівні обговорюється повернення до десятирічної освіти. Якою є Ваша думка з цього приводу як педагога?

Крок назад може бути добрим, але треба зупинитися і подумати, наскільки це нам потрібно і чи спроможні ми забезпечити це фінансово. Ми мали масу проблем з переходом на дванадцятитирічне навчання. У багатьох школах діти досі не мають підручників за новою програмою. Не знаємо чи будуть мати наступного навчального року. Особисто я підтримую одинадцятирічну освіту – щось середнє. 12 років – це забагато. Уявіть собі, повнолітні дорослі люди закінчують навчання у школі.

Говориться також про профільне навчання. Це прекрасно. Але чи маємо ми базу для цього? Не маємо, давайте говорити так, як є. Якщо ми минулого року зробили у районах по одному кабінету хімії, то чи можна говорити, що профіль цієї школи буде хімічним? Ні. Тому що тоді таких кабінетів в одній школі повинно бути три. Треба мати дуже сильну технічну базу, щоб проводити профільне навчання на належному рівні. Це гарні ідеї, але ідеї треба підкріплювати фінансово.

А про яке профільне навчання може йтися у сільській місцевості? Наприклад, директор сільської школи має гарного вчителя економіки і хоче, щоб цей предмет був профільним. А чи всі діти у тій школі прагнуть бути економістами? Звичайно, ні. І що їм тоді робити? Йти в іншу школу за 5 кілометрів?

Для впровадження профільного навчання також потрібні відповідні кадри. Чи є зараз у школах пов’язані із цим проблеми?

Кадрове забезпечення – одна з найболючіших проблем нашої галузі. Схиляю низько голову перед тими вчителями, які працюють. Чи може наш вчитель прожити на пенсію? Ні. Тому вчителі змушені працювати набагато довше, ніж наступає пенсійний вік. У деяких школах є більше половини вчителів пенсійного віку. Треба їх розуміти, але треба розуміти і школярів – діти завжди хочуть молодого вчителя. А молодій людині проблематично влаштуватися у школу – просто вакантних місць немає. Жоден вчитель не виявляє бажання йти на заслужений відпочинок. Та й не знаю директора, який би міг звільнити свого вчителя тільки тому, що він досяг пенсійного віку. Законом не передбачено звільнення педагогічних працівників, які вийшли на пенсію. У школах продовжують працювати навіть такі вчителі, які отримують пенсії за станом здоров’я. Деякі вчителі просто не уявляють свого життя поза школою.

Що ми будемо робити з молодими? Потрібні якісь зміни. Я розумію потребу захисту людей похилого віку – тут треба боротися за нормальні пенсії і це робота не лише шкільних адміністрацій. На жаль, Верховна Рада не прийняла закон, в якому йшлося про надання вчителям і медикам статусу державних службовців. Це були тільки передвиборчі обіцянки, вибори завершилися і все забулося. Але водночас повинен бути захист молодого спеціаліста. Дитина зі шкільної парти мріяла бути педагогом, закінчила ВНЗ, а можливості здійснити свою мрію не має. Є прірва між мрією і дійсністю.

Можливо, є вакансії у приватних школах? Ваша комісія контролює приватну освіту у Львові?

У приватних школах плинність кадрів набагато більша. Вчителі думають, що у приватних школах вони отримуватимуть колосальні гроші. Але зарплати там не є великими. У цих школах є великі затрати – харчування дітей, обслуговування тощо, тобто на зарплату мало що залишається. Але працювати треба всюди, якщо людина любить свою професію, то халтурити просто не може. Це покликання.

Ми були у декількох приватних школах Львова. І я можу сказати одне: коли мене питають чи варто віддавати дитину в приватну школу, то чесно кажучи, за рейтингами, навчальним процесом вони не відрізняються від звичайних шкіл. Я не бачив, щоб учні приватних шкіл знали матеріал краще, ніж учні загальноосвітніх державних закладів. Єдине, батьки хочуть, щоб дитина цілий день була задіяна у школі, і там це можливо – щоб вчитель був ще й нянькою – привести дитину зранку і о сьомій годині вечора забрати. Це найбільший плюс приватної школи. До того ж в жодному класі приватної школи немає по 30 дітей, максимум по 10-12.

Всі приватні школи, які є на території певного району, є підконтрольними райвідділам освіти. Плюс є міське управління освіти, яке проводить відповідний контроль. У приватних школах такі ж самі перевірки, як і в державних школах. Якихось знижок вони не мають.

Які плани у вашої комісії на цей рік?

Хочеться, щоб проблеми школи не були виключно її проблемами, щоб міська влада, депутатський корпус зробили так, щоб на перше вересня у всіх школах діти могли розпочати нормальне навчання.

Ми все рівно працюємо над профільним навчанням, тому потрібно забезпечити кабінети обладнанням. Варто цього року зробити хоча б по одному кабінету фізики у школах Львова.

До того ж до нас звертаються директори шкіл і батьки дітей щодо випускних вечорів. Треба думати, як їх краще провести. Адже цього року вперше атестати будуть вручати на останньому дзвонику, то навіщо тоді випускний у кінці червня? Але діти завжди хотіли гарно одягнутися, відсвяткувати, тому не треба красти у них свято. Це суттєво для дітей і батьків. Наша комісія з управлінням буде думати над тим, щоб випускні відбулися на тому ж рівні, що й у минулі роки.


Розмовляла Олександра Бодняк
Вголос