Вірменські громади в усьому світі гуртуються навколо Церкви
анонси
Львів – місто, де живуть представники різних національностей: поляки, росіяни, вірмени, євреї, білоруси, чехи, німці та багато інших. Кожна з цих громад є своєрідним світом зі сво єю культурою та своїми проблемами, які вона намагається вирішувати.
 
Тож “Газета” започатковує серію публікацій про життя національних меншин Львівщини. І перша наша розповідь про одну з найдавніших спільнот міста – вірменську. Бо навіть нині вулиця Вірменська залишається центром вірмен ського життя не тільки Львова, а й України. Про здобутки та проб леми вірменської громади Львова ми розмовляли з одним із її представників, депутатом Львів ської міськради Вардкесом Арзуманяном.
 
– Пане Вардкесе, найперше – яка специфіка вірмен ської громади Львова? Наскіль ки вона є чисельною?
 
– Вірменська спільнота відрізняється від інших національних громад Львова – вона формується навколо власної Церкви. Вірменські громади в усьому світі гуртуються навколо Церкви. Це почалося з повернення нам каплички при Вірменському соборі, де ми збиралися на Богослужіння. Відтак розпочався діалог із владою про повернення всієї церкви. У чомусь він був успішний, у чомусь – не дуже. В області приблизно 3000 вірмен, біль шість живе у Львові. Щодо України, то найбільша вірменська громада проживає на Донеччині – 80000 осіб.
 
– В який спосіб формувалося церковне життя вірменської громади?
 
– Нещодавно ми святкували 645 років Вірменського собору у Львові. Навколо церкви організовано буття вірменської громади. Тут і Вірменська вулиця, і вірменський квартал, та й вірменський бізнес було сконцентровано навколо вірмен ського храму. Також були вірмен ський суд і вірменський банк.
 
– У часи незалежності Львів став центром вірменського церковного життя України, зокрема, в нашому місті роз міщена єпископська кафедра. Чому вона з’явилася саме тут?
 
– Історично Вірменський собор був єпархіальним центром, якому підпорядковувалися парафії в кількох державах. Вірменська Григоріанська церк­ва має єпархіальний поділ, отож Львів визначено центром укра їнської єпархії. Єдина проблема, що тут не може перебувати єпископ, оскільки немає тих умов, які були історично. Тут був єпископський палац, монастир, усі інституції, що забезпечували чільне місце львів ського собору. Єпископський палац за радянських часів став житловим будинком, люди приватизували квартири і тепер його нереально повернути. Щодо інших приміщень, то в будівлі вірмен­ського монастиря нині міститься сховище музею. Архієпископ звертався до влади – місто готове віддати його, однак треба знайти приміщення для фондосховища. Думаю, поки Міністерство культури не втрутиться, проб лему не буде вирішено.
 
Львівські вірмени мали дуже трагічну історію. Був початок, коли вони селилися у Львові, і був кінець, коли їх знищили. Перша хвиля поселення була за княжих часів, відтак почалася боротьба за рівні права з поляками. Однак робили це ціною часткової асиміляції та зміни прізвищ. Дуже багато вірменів залишили помітний слід в історії Львова – це й архітектори, і львівський бургомістр, священики. Завершилося це в 40-х роках минулого століття, коли більшість львівських вірменів розстріляли гітлерівці – через прізвища нацисти потрактували вірменів як євреїв. Решта виїхали в Польщу.
 
– Чи можете сказати, скіль ки всього вірменських церков в Україні?
 
– Вірмени України мають приблизно 15-20 діючих хра мів. Окрім того, сюди приїжджають польські вірмени. Тож львівська церква працює і на Польщу, і в цьому її важлива роль.
 
На жаль, питання про створення єпископської кафедри у Львові не вдалося вирішити ні на рівні області, ні міністерства, ні навіть Кабінету Міністрів. Свого часу, щоб вирішити проб лему повернення церкви нашій громаді, довелося побудувати нове приміщення фондосховища для музею. Однак, як нещодавно з’ясував, ці приміщення досі ніде не обліковано. Як би там не було, Вір менська церква у Львові стала об’єктом паломництва та туризму, і я пишаюся тим, що маю стосунок до її відродження.
 
– А якщо говорити про теперішню генерацію львівських вірмен – звідки вони?
 
– Незначне число вірмен прийшло відразу після війни до Львова з радянськими військами. Їх уже майже не залишилося. Частина приїхала сюди після землетрусу у Вірменії. Тобто було дві-три хвилі переселення вірмен, які і становлять теперішню громаду. Є і група осіб, які мігрували сюди згодом, так звана “випадкова міграція”. Коли нині спілкуюся з нащадками львівських вірмен, які приїжджають до Вірменського собору у Львові, то в їхніх очах сльози.
 
– На Личаківському цвинтарі чимало вірменських поховань. Як саме спільнота працює над їх збереженням і від нов ленням?
 
– З українською та поль ською молоддю проводимо декілька акцій із прибирання могил на Личаківському кладовищі. Цей проект підтримує Міністерство культури Польщі. Щороку реставруємо по два вірменських, польських та українських надгробки.
 
– Ушанування пам’яті є важливим моментом у житті національної громади, однак щоб та мала майбутнє, потрібне навчання дітей рідною мовою. В який спосіб вирішуєте цю проблему?
 
– Маємо недільну школу. Цікаво, що її відвідують також українці. Поки що проводимо заняття в церкві. Півроку тому міська рада виділила для школи приміщення на вулиці Вірменській, 13. Наразі робимо там ремонт. Після його завершення започаткуємо курси адаптації. У багатьох вірмен, які прибули до Львова нещодавно, є проблеми зі знанням української мови. Тому обов’язково в цьому приміщенні мають бути курси української мови, які готуватимуть малих дітей до школи, а дорослих – до вищих навчальних закладів. Щоб ніколи й ні в кого не виникало питання про російські школи.
 
Викладачем у школі працює львівська вірменка. Щодо підручників і методики викладання, то ми їх отримуємо з Вірменії. Фінансує школу почесний консул Вірменії у Львові Олександр Скрипник.
 
– Цей заклад – єдине місце, де у Львові викладають вір менську мову?
 
– У мене була розмова з ректором Українського Католицького Університету, отцем Борисом Гудзяком і він сказав, що планує відкрити у своєму “виші” факультет вірменістики. Адже це великий пласт незвіданого для євангелістики матеріалу. Наскільки мені відомо, викладачі цього нав чального закладу їздили на практику у Вірменію, вивчали вірменську мову. Однак цей курс в УКУ буде не для вірмен, а для науковців, які вивчають вірменську євангелістичну спадщину.

Розмовляв Олександр Сирцов