Володимир Квурт: «Найперший антикризовий захід – не забувайте про ближніх, яким ще важче»
Інтерв’ю

Секретар міської ради про перевибори мера, Євро-2012, економічну кризу і монітор на вході в ратушу
Секретар Львівської міської ради Володимир Квурт – “перша людина в раді після мера”, відповідно “тримає руку на пульсі” нашого міського “парламенту”.

Як і для всіх нас, 2008 рік видався важким і для секретаря ради. Про труднощі, здобутки і виклики нового, 2009 року Володимир Квурт (на фото) розповів у розмові з кореспондентом “Леополіса”.

- Пане Володимире, яким було найяскравіше враження минулого року?

- Рік, безперечно, був неординарним, і увагу насамперед привертали столичні політичні події. Але хотів би говорити про хороше. Запам’яталися перемоги українських, у тому числі й львівських, олімпійців та паралімпійців у Пекіні, вчинок Мирослава Мариновича, який відмовився від звання Героя України.

2008-й, разом з тим, став особисто для мене роком багатьох невиправданих надій. Бо багато із задуманих планів так і залишилися лише на папері. Разом з тим, як політик і як представник місцевого самоврядування, я й депутати міськради багато чого навчилися. Згадаймо осінній Львів з розритими й перекритими дорогами. Тоді мало хто вже вірив, що міська влада впорається з цією проблемою. Але ситуацію вдалося внормувати, і зараз відкрито всі ключові магістралі, особливо площу Торгову, ремонт якої викликав найбільше обурення. І депутати, і чиновники, долаючи труднощі, які до певної міри й самі створили, зрозуміли, що до вирішення питань ремонту доріг і не тільки треба підходити системно. Досвід показав, що не можна перекривати дороги на ремонт, не враховуючи логістики переміщення транспорту у Львові, а також не можна допускати до таких робіт фірми, які не мають виробничої бази.

Зараз німецька компанія розпочала роботу над аналізом стану всього дорожнього покриття Львова. Буде створено базу, яка дозволить планувати ремонт і утримання вже відремонтованих доріг. Тоді зможемо говорити про європейську якість. Німецькі спеціалісти також робитимуть прогноз, скільки ще простоїть існуюче покриття, коли його треба капітально ремонтувати. Це дає можливість оцінити, скільки треба часу й коштів для ремонту всіх львівських доріг і утримання їх у належному стані.

- То наступного року центр Львова не буде знову весь перерито?

- Переконаний, наступного року буде внормована не тільки ситуація з ремонтом доріг. Ознак системності набудуть й інші роботи, які виконують у місті комунальні служби і за які відповідає міська влада. Адже, як-то кажуть, “на виході”, тобто майже готові до прийняття та реалізації два найважливіші документи, в яких прописані концептуальні засади розвитку міста. Це – Стратегія розвитку Львова та Генплан.

Цього року ми також започаткували новий підхід до формування видатків бюджету - програмно-цільовий метод. Цей метод передбачає виділення коштів на ремонт чи реконструкцію лише за умови підготовленої проектно-кошторисної документації. Тобто якщо ми не розуміємо, скільки часу і коштів треба буде витратити на об’єкт, які там специфічні умови, грошей не буде. Тому важливо, щоб управління і департаменти визначили основні цілі й об’єкти, які хочуть реалізувати в найближчому році. Тоді громаді легше буде зрозуміти, чим займається певний чиновник, і перевірити, чи цей об’єкт справді реалізовано протягом року.

- Чи торкнулася особисто вас економічна криза? І які антикризові заходи пропонуєте для Львова?

- Безперечно, торкнулася. Наша сім’я взяла валютний кредит на завершення ремонту будинку. Сьогодні є проблема, як його повертати, аби не порушити угоди з банком. Треба буде переглядати сімейний бюджет, відмовлятися від чогось.

Розумію, є люди, яким значно важче, ніж мені. Тому найперший антикризовий захід, який рекомендую львів’янам, – не забувати про ближніх, яким ще важче. Зателефонуйте батькам, друзям. Якщо є можливість допомогти, допоможіть. Добрим словом, підтримкою. Чому ми потрапляємо в халепу? Чи не тому, що розраховуємо, що наше життя хтось змінить і вирішить усе за нас? Такі надії покладали на Президента, уряд. Сподіваємося, що за нас щось зроблять мер, жек тощо. Так, вони зобов’язані виконувати свої функції. Але наше завдання – спонукати їх до виконання своїх обов’язків. Наше життя залежить від нас самих. Як ми облаштуємо свою квартиру, будинок, територію навколо будинку, так і житимемо. Адже без нашої ініціативи там не з’являться ні дитячий майданчик, ні лавочки, не буде чисто. З таких маленьких кроків формується загальне обличчя міста.

Набагато легше переносити труднощі, коли розумієш, що навколо тебе доброзичливі люди, які шанують і розуміють тебе. Коли нормально рухається транспорт, у квартирі тепло, а в кранах є вода. Там, де можемо, ми повинні пом’якшувати ситуацію. Щоб люди розуміли, що їх не кинуто напризволяще. Важливо підтримати громадські організації, які займаються цими питаннями, наприклад, “Оселю”. Маю велику надію на церкву, яка мудрими порадами також допоможе людям.

Вважаю, що міська влада на наступний рік має забезпечити резервний фонд, який би підстрахував життєво важливі інституції – “Львівтеплоенерго”, “Львівводоканал”, електротранспорт, ліфти тощо. Треба надавати адресну допомогу цим комунальним підприємствам і надавати їм можливість взяти термінові кредити.

- Як в умовах кризи ви бачите будівництво стадіону до Євро-2012?

- Усім зрозуміло, що з бюджетних планових надходжень неможливо і навіть неправильно використовувати на будівництво стадіону ті кошти, які могли би піти на школи, лікарні, дороги. Але ж запозичені кошти – це також бюджетні кошти. Тому місту треба брати кредит. Але треба чітко усвідомлювати, яку суму місто може взяти і на яких умовах. За попередніми підрахунками, подібний кредит треба брати не менше, ніж на 10 років, і з відтермінуванням погашення відсотків на 2-3 роки. Аби зняти з міського бюджету тягар на найближчі 2-3 роки, протягом яких економісти прогнозують найважчу фінансову ситуацію. Забезпечення кредиту у 100-200 мільйонів євро для Львова не є проблемою. Майно міста оцінюється у мільярди доларів. Тобто при ефективному управлінні (наприклад, коли є сталий дохід від оренди) зможемо забезпечити покриття цих видатків. Ми повинні розуміти, що нашим дітям і онукам не можна залишати боргів, які вони не зможуть повернути.

- Ще один яскравий момент цього року – міський голова заявив про можливість проведення перевиборів міської ради. Як ви до цього ставитеся?

- Місто може розвиватися тільки тоді, коли є діалог і партнерство між радою і міським головою. Навіть поганий мир – кращий за добру війну. Однак якщо виникне ситуація, за якої депутати будуть воювати з мером, а мер – з депутатами, тоді жоден не виконуватиме своїх прямих обов’язків. Тоді вихід один – позачергові вибори. Причому вибори і мера, і ради.

Вважаю, що непорозуміння між депутатами і міським головою виникали насамперед через недостатню поінформованість міської ради, неможливість всебічної оцінки ситуації. Сподіваюся, що у наступному році нам таки вдасться налагодити якісну і відкриту співпрацю. Не треба боятися обговорювати труднощі. Не треба боятися визнавати помилки, треба навчитися їх спільно долати, бо проблеми існують насамперед там, де нічого не роблять. Маємо продемонструвати виважену роботу. Від того, що ми критикуємо одне одного, життя в місті не покращується.

- Як ви самі бачите своє майбутнє?

- Наразі виконую обов’язки секретаря Львівської міської ради. Управління “Секретаріат ради” практично завершило реалізацію плану, який ставило перед собою два роки тому. Створено всі відділи і підрозділи, які забезпечують якісну роботу депутата міськради. Ми запровадили електронні скриньки, і сьогодні кожен депутат володіє повною інформацією про те, що відбувається в місті, - план заходів, що робить міський голова, чим займаються всі підрозділи, які наради відбуваються. На електронні скриньки скидаються документи, які розглядаються в раді. Депутату не треба витрачати час, є можливість попрацювати з документом на своєму домашньому комп’ютері.

Якісно запрацював аналітичний відділ, який моніторить законодавство і надає депутатам всі зміни до законів. Цей же відділ аналізує проекти ухвал, які готують депутати. Документи, які виносять на розгляд ради, тепер максимально відповідають духу й букві закону.

З 1 січня 2009 року вводимо в дію електронний документообіг проектів ухвал. Досі вони були в паперовому вигляді і, бувало, місяцями й навіть роками лежали в різних підрозділах ради. Зараз це стане неможливим. Коли система запрацює, в перспективі можна буде встановити монітор на вході в ратушу, на якому львів’янин міг би подивитися, де сьогодні розглядають його документ, ознайомитися з резолюціями управлінь тощо.

Наступного року хочемо запровадити реєстрацію депутатських запитів. Сесія відбувається раз на два тижні, а мешканці звертаються щодня. Реакція тут потрібна миттєва – тече вода, прорвало труби, якась аварія... Пропонуємо створити електронний реєстр запитів. Депутату треба буде просто з домашнього комп’ютера увійти в систему, зареєструватися і розмістити запит - на що варто звернути увагу чиновникам. Ми ж гарантуватимемо миттєву передачу інформації у потрібний підрозділ і залишимо за собою право контролю. У перспективі такі відкриті системи повинні мати й мешканці.

- Де зустрічатимете Новий рік?

- Швидше за все, у Львові, в сімейному колі. Зараз зі мною двоє дітей – донька Анастасія, якій 17 грудня виповнилося 9 років, і син Володимир, якому навесні було 5, дружина Анжеліка. В мене такий режим роботи, що не можу навіть спокійно подивитися, як ростуть діти. І Новорічні свята – дні, коли є можливість зупинитися, перевести подих, проаналізувати рік, що минув, поспілкуватися з дітьми, відчути домашній затишок і тепло.

 

Юлія Ліщенко, www.wz.lviv.ua