Історія самоврядування Львова

Місто засноване королем Галицько-Волинської держави Данилом і назване ім'ям його сина Лева. Перша письмова згадка про Львів у Галицько-Волинському літописі датована 1256 роком.

Завдяки вдалому географічному розташуванню протягом своєї історії місто завжди перебувало на чільних позиціях у Європі, незалежно від того в складі яких держав перебувало. Сюди на запрошення Данила, Лева і їх нащадків з'їжджаються німці, вірмени, угорці, сарацини, євреї, чехи й представники інших національностей, засновують власні громади, будують святині.

В кінці 13 ст. Львів отримав магдебурзьке право.

1356 р. Львову було повторно надано магдебурзьке право, місто перетворилося на один з провідних центрів розвитку ремесла й торгівлі, зокрема зі Сходом, у Європі. Місто карбує власну монету. Тут діють три єпископства: православне, католицьке й вірменське.

Протягом 1387-1772 рр. Львів перебував у складі Речі Посполитої. У Львові виникло перше в Україні братство, статут якого 1586 р. підтвердив патріарх, а за кілька років воно отримало право ставропігії (церковної автономії). Воно заснувало власні школу, шпиталь, друкарню, стало загальноукраїнським центром освіти, науки й культури. Тут працювали А. Еласонський, П. Беринда, навчалися брати Зизанії, Петро Могила. Католики пишалися заснованою на поч. 17 ст. Єзуїтською колегією, у якій викладав Б. Гербест, вчилися відомі діячі, в т. ч. й українці - гетьман Б. Хмельницький, славний мандрівник Григорович-Барський. Вірмени Львова по-праву гордилися першим писемним зводом законів, власною академією і банком.

 

У 16-17 ст. - Львів - найбільше місто України, удвічі більше за Київ. У цей період у Львові з'явилася перша в Україні друкована книга - «Апостол» І. Федорова (1574), пошта (1629) та один з найстаріших університетів у Центрально-Східній Європі (1661 р.). Італійські зодчі будують шедеври архітектури - Успенську церкву й вежу Корнякта, монастирі Бернадинців, Єзуїтів і Кармеліток, ансамбль площі Ринок

З 1772 по 1918 рр. Львів перебував у складі Австрійської (пізніше Австро-Угорської) імперії. Місто стало політичним і адміністративним центром провінції, яка офіційно називалася Королівство Галичини й Володимирії. Тут діяв Галицький сейм. Львів перетворюється на великий осередок культурного життя українців, поляків, вірмен, євреїв, австрійців, данців, французів. Місто стає епіцентром взаємодії культур Сходу і Заходу.

У цей період у Львові збудовали два театри європейського значення: Скарбківський (ім. М. Заньковецької) і Великий (Опери та балету), реорганізовали університет, заснували Політехніку, консерваторію. Розвивалася видавнича справа, зокрема 1776 рік побачила світ перша в Україні газета - "Gazette de Leopol". У Львові народжувалися технічні й наукові винаходи, впроваджувалися передові технології. Саме тут вперше у світі було запущено повітряну кулю на рідкому паливі (1784 р.) та винайдено гасову лампу (1853 р.). Також у цей період у місті було відкрите залізничне сполучення (1861 р.), з'явився міський телефон (1884 р.), почала діяти лінія електричного трамваю (1894 р.), впроваджено електричне освітлення вулиць (1900 р.).

У 1870 році у Львові було запроваджено місцеве самоврядування, закріплене у статуті міста.

Для українців Львів став центром культурного, економічного, наукового й політичного життя. Тут 1848 р. вийшла перша газета українською мовою «Зоря Галицька», діяли українські товариства «Просвіта», Наукове товариство ім. Шевченка, «Сільський Господар», банк «Дністер». Тут жили й творили видатні українці І.Франко, М.Грушевський, С.Крушельницька, Л.Курбас, поляки С.Ґощинський, А.Ґроттґер, К.Шайноха, А.Фредро, євреї М.Балабан, Ш.Алейхем, австрійці Й.Лізґаніґ, Ф.-К. Моцарт, А.ШІмзер, француз А.М.Пер'є, голландець Я. де Вітте, італієць П.ФІліппі та багато інших.

У 1918 р. Львів був проголошений столицею Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Під час німецької окупації (1941-1944 рр). 30 червня 1941 р. в будинку «Просвіти» у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави.

З 1939 р. до 1991 р. місто перебувало у складі УРСР. Місто стало серцем підпільної боротьби, виник рух дисидентів (В. Чорновіл, брати Горині, подружжя Калинців). Разом з тим саме в цей час у місті виникло багато наукових і технічних підприємств. Львівський автобусний завод у 1951 р. випустив перші в Україні автобуси, з'явилися тролейбуси. У 1960-ті -70-ті рр. у Львові виробляли кращі в СРСР пиво, цукерки, телевізори («Електрон»), 1971 р. засновано перший в Україні музей під відкритим небом "Шевченківський гай", у якому є 6 старовинних церков. Такої кількості культових споруд немає в жодному музеї світу. У 1981 засновано «Арсенал» - єдиний в Україні музей зброї.

Львів постійно був центром українського національно-визвольного руху, що відіграло важливу роль у проголошенні державної незалежності України. 17 вересня 1989 року у Львові відбулася стотисячна демонстрація за відродження української незалежності і Греко-Католицької Церкви. З квітня 1990 року над львівською Ратушею замайорів синьо-жовтий стяг. Львів першим в Україні відновив давній міський герб, затвердив міську хоругву.

У 1998 році ансамбль історичного центру Львова і Собор святого Юра були визнані ЮНЕСКО об'єктами світової культурної спадщини.

27 червня 2001 р. у Львові відбулася акція за участі найбільшої кількості людей в історії України: на Літургії у візантійському обряді, яку відслужив Папа Римський Іван Павло II на львівському іподромі були присутні близько півтора мільйона осіб.

Фото: 1., 2. Центр міської історії Центрально-Східної Європи, 3. Володимир Рум’янцев, 4. Андрій Отко, 5. Ігор Котлобулатов,