"Ми не повинні забувати про таких великих людей, як Мар’ян Коць", - Роман Грицевич, депутат Львівської міської ради
Новини
З ініціативи депутата Львівської міської ради Романа Грицевича відомий український меценат Мар'ян Коць отримав під час урочистої сесії Львівської міської ради, яка відбулася у День Незалежності, „Орден Лева”. Цією відзнакою найвизначнішого українського благодійника нагороджено за «визначні заслуги перед територіальною громадою міста Львова у галузі розвитку економіки, науки, культури, соціальній сфері, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед містом». 
 
Депутат Львівської міської ради Роман Грицевич постійно відвідує мецената, бо вважає, що ми не повинні забувати про таких великих людей. 
 
Нині Мар’ян Коць проживає  у селі неподалік від Львова, в родині свого племінника. Для нього великим щастям було повернутися на Україну у часи Незалежності. На батьківщину він приїхав разом з дружиною. Дружина уже померла. Нині Мар’янові Коцю – 89 років. Він згадує про своє життя, описати яке сьогодні не просто.
 
Громадянин США, найвизначніший український благодійник Мар’ян Коць народився у Львові, спочатку виїхав в Німеччину, а життя прожив у Сполучених Штатах, неподалік Нью-Йорка. Його ім’я добре знане  в Україні, а перелік усіх його добрих справ займе багато місця, досить сказати, що кількість його пожертв іде на мільйони доларів. В авторитетний послужний список його справ вписані багато важливих національних проектів. Серед них – підтримка  щедрими датками разом із дружиною Іванною Асоціації дослідників добрих справ голодоморів, Музею гетьманства, композиторського конкурсу в рамках «Київ Музик Фесту», донецьких шкіл та дітей Чорнобиля. На його гроші побачили світ понад півсотні книжок визначних письменників, шкільні підручники тощо. Ім'я Іванни та Мар'яна Коців віднедавна носить відділ періодичних видань Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. 
 
Нині Мар’ян Коць говорить: „ Я відчуваю, що Україна є сильніша. В Америці ми жили і працювали для України. За цей час було зроблено чимало роботи. Що треба було для України, а також для тих українців, які жили в Америці, завжди знаходили можливість віднайти можливість допомогти і ще дати. По-різному було, було непросто. Роки були такі, що я жив для всіх, завжди допомагав, мене шанували. Я приїжджав  на Україну. Життя було надзвичайно важливе, що я не можу навіть описати, скільки жив і скільки працював”.