Василь Павлюк: У майбутньому кількість депутатів треба зменшити
Інтерв’ю

 

Влада у Львові – це лебідь, рак та щука. Постійні міжусобиці міського голови, виконавчих органів і депкорпусу перешкоджають розвитку міста, блокують розв’язок нагальних проблем, які через владні амбіції не вирішуються катастрофічно довго. Секретар Львівради, свободівець Василь Павлюк, якого часом називають адвокатом Садового, запевняє: намагається зберегти місток на шляху до порозуміння одних та інших. Про нового губернатора та ситуацію у Львівській мерії, відставку міського голови і розчарування у «Свободі», а також про очікування від асоціації він розповів в інтерв’ю IA ZIK.
 
- Пане Василю, Львівщину сколихнула раптова зміна керівництва ОДА. Як оцінюєте призначення нового губернатора, яке вже охрестили скандальним?
 
-Я не хотів би говорити про персону пана Сала, не буду давати йому оцінку. Натомість хотів би сказати інше: чим думають на Банківській, голова Адміністрації чи сам Президент, роблячи такі заміни? Бог, напевно, якщо хоче покарати, то відбирає розум. Попередник нового губернатора був професійний і інтелігентний чиновник, з яким направду можна було розбудовувати край.
- Чим загрожують області такі стрімкі зміни очільників, яка і так зайняла передостаннє місце у рейтингу регіонів? 
- Думаю, серйозних конфліктів не уникнути.
Вважаю, що якщо не відбудеться реформування місцевого самоврядування, не буде глибинної адміністративно-територіальної реформи, нашій державі кінець. Ми йдемо до узурпації влади, ніхто нікого не питає – кого хочуть, того й призначають. Сьогодні все централізовано пішло до Києва. Місцеві органи влади на своїй території нічого не можуть вирішувати, крім того, як гнилі труби поремонтувати, будинки, які валяться, дороги.
 
При цьому грошей ніхто не дає. Сьогодні казначейство вимітає-вигрібає всі наші зароблені гроші і ми не можемо ні за що розрахуватися. Скоро зарплати не будемо мати чим платити, фактично, вже й зараз не маємо чим. Позичаємо-перепозичаємо і так виплачуємо. Звісно, центральна влада робитиме все, аби перекрити захищені статті, щоб не збурити населення, але, думаю, до цього таки дійдемо. Мене дивує те, що сьогодні всі скромно мовчать. Добре, зараз чекаємо підписання асоціації. Але після цього треба виходити на вулиці: усі державні структури, ради всіх рівнів, мери мають кричати криком. Якщо уряд не може управляти державою, то президент має звернути на це увагу і повернутися обличчям до людей.
 
- Перейдемо до ситуації у Львівській мерії. Наскільки ефективно працює депкорпус?
 
Щодо роботи самих депутатів, то хтось працює, хтось сачкує, хтось взагалі не приходить ні на комісії, ні на сесії. 60 депутатів з 90 працюють нормально. Ще 10-15 – у півноги. Решта – просто баласт. Тому треба переходити до іншої виборчої системи. Хоча на місцевих обранців і не йдуть видатки, непотрібно у Львові 90 депутатів. Від сили – 48-50.Загалом, як секретар ради, я стараюсь всіма силами з’єднати оті всі ланцюжки, щоб зберегти хоч маленький місточок між мером, виконавчими органами та депутатами, бо сьогоднішня влада у Львові – лебідь, щука і рак.
 
- Це пояснює Вашу позицію на сесіях, коли під час сварок мера і депутатів намагаєтесь примирити їх?
 
- Усіма шляхами стараюсь. І за те дістаю – як від своїх, так і від інших. Хочу запевнити: я не є адвокатом міського голови. Чесно, це вже набридло, хочеться часом сісти у сесійній залі і просто виконувати обов’язки депутата.
- Протистояння саме «Свободи» із Садовим гальмує вирішення нагальних проблем міста, особливо, що стосується господарки.
- Так, але я би не звинувачував лише одну сторону. Винні двоє. Як два барани зійшлися і не можуть розійтися. Хтось має піти на компроміс, але не хочуть. Якби була нормальна співпраця – був би більший прогрес, зросла б ефективність.
Щодо господарки. Те, що вона у нас працює 50 на 50 – правда, причин можна знайти багато: безгрошів’я, погане управління. Але це більше на відповідальності виконавчих органів… Як депутати можуть вплинути на це? Ми тричі приймали рішення на сесіях, щоб мер звільнив деяких чиновників, які не відповідають займаним посадам, але депутатський корпус – представницький орган, і виконує функції контролю. Звернення написали у відповідні інстанції і все. Хіба можемо бити на сполох спільно зі ЗМІ, громадськими організаціями. Цього ще чиновники бояться.
 
- У Львові постійно виринає питання відставки мера, проте все залишається на рівні розмов
 
На центральному рівні в парламенті треба прийняти закони, де має бути чітко прописано, як відкликати того чи іншого обранця, в тому числі, і міського голову. У нас ніби є закон, відповідно до якого можна це зробити, але фактично по ньому нікого не відкличеш – навіть депутата сільської ради. Я вважаю: якщо обирали виборці, громада, то вони і повинні відкликати. Це справедливіше. Бо буває, що народ довіряє тій чи іншій людині, а вона комусь неугодна і її забирають, через суди, наприклад. І навпаки.
Відтак, якщо є порушення зі сторони мера Львова, то мають бути законні висновки. Якщо громада хоче його відкликати – будь-ласка, нехай збирає підписи. Все має бути на законних підставах.
 
- Уже на двох сесіях поспіль депутати заслуховують інформацію про самовільне встановлення рестораторами металевих конструкцій на вулиці Сербській. Чим, на вашу думку, завершиться судова тяганина довкола цієї ситуації, яку розпочали виконавчі органи ЛМР?
 
- З одного боку, власники цього бізнесу креативні, приваблюють туристів. Але з іншого, для всього міста існують закони, часом людина не може вивіски чи майданчика встановити, доки не ходитиме рік у мерію і не битиметься головою. Хоча це теж підприємці, вони платять податки. Натомість іншим без жодних погоджень можна все. Чиновники ж у цьому випадку кажуть: не маємо важелів. А демонтовувати вивіски, знущатися над іншими підприємцями мають? Значить якісь є інші домовленості. Тому депутати агресивно і налаштовані.
Шанс поданого до суду позову з вимогою демонтувати ці конструкції – ніякий. Ті суди, які треба виграти, вони виграють, які треба затягнути – затягують на рік-два. На жаль, живемо в таких реаліях.
 
- Чи зможе «Свобода» на чергових виборах набрати більшість на Заході, оскільки все частіше зараз ведуться розмови про розчарування виборців у ній?
- Виборці завжди розчаровуються у будь-якій владі. Сьогодні співають «осанна», а завтра – «розіпни». Це класика жанру. «Свобода» не є виняток, звісно, що багато чого вона не зробила і не може зробити. Якщо починаєш пояснювати чому, ніхто не хоче слухати. «Та ви влада, ви нічого не робите, всі злодії», – уся відповідь. Загал не хоче слухати пояснень, чому не зробили, яка причина. Їм потрібне або, або.
На Західній Україні більшість асоціює «Свободу» як владу. Якщо щиро, то ми єдина влада лише у Тернополі, де мер, секретар ради та більшість у раді – свободівці. У Львові, Івано-Франківську мери не є свободівцями. Але закони виписані так, що міський голова через суди, через правоохоронні органи може заблокувати все, що приймає більшість. Це ми бачимо зокрема і в Львові. Своєю чергою ми звертаємось у прокуратуру. Ну і що? Система вибудована чітко під вертикаль, під Київ. Хто Києву дав, того й підтримуватимуть.
Звісно, «Свободі» доведеться відповідати перед виборцями. Все залежатиме від того, як свободівці – представники місцевого самоврядування – працюватимуть наступні два роки. Але треба звітувати перед громадою, працювати для народу, відповідати на незручні питання. Будь-який політик має бути готовим стати як мати народила перед громадою, котра і має вибрати, чи ще раз його підтримувати, чи ні.
 
- Зараз в Україні найгарячіша тема – це угода про асоціацію з Євросоюзом. Якою є Ваша позиція щодо асоціації?
 
- Сьогоднішню економічну ситуацію в Україні я оцінюю як дуже критичну. Ми вже дійшли до внутрішнього дефолту. Якщо зараз не буде підписано асоціації з ЄС і центральна влада не допоможе з коштами, то нас чекає і зовнішній дефолт. Щодо позитивів підписання, то по-перше, наша держава наблизиться до нормальних цивілізованих стосунків між державами. І внутрішньо. Для простих громадян це є соціальний та правовий захист – те найважливіше, чого сьогодні в Україні немає. Звичайно, є шанси для інвестицій у країну, а це, безперечно, робочі місця, розвиток. Сьогодні держава у нас як «перевалочна база купи-продай». Натомість маємо всі шанси стати країною, яка виробляє, експортує, а не тільки імпортує до себе продукцію. Це сільськогосподарська тема, насамперед.
 
Можемо вийти на європейські ринки. Зрештою, ринок Митного Союзу великий, але ми говоримо про якісну продукцію. В інших напрямках – це наука, ІТ-технології… Також важлива енергетична незалежність.
 
Загалом дуже важливо, і політично, і економічно, зробити крок від братських обіймів Москви. Бо сьогодні Росія не нападатиме на Україну зі зброєю в руках, а економічно, медійно, через релігію, мову, інші моменти, знищуватиме її як державу. Бачимо, що робиться упродовж 22 років. Увійшовши до ЄС, ми би все-таки мали антивірус від того «русского міра». Оце нав’язування на український ринок перейшло уже всі межі. Маємо жити по-сусідськи, торгувати, але на цивілізованому рівні, рівні рівних.
 
Є звісно і деякі негативи підписання асоціації, але їх значно менше. Бачимо плакати на вулицях про одностатеві шлюби, до прикладу. Я б не став цього боятись, хоча це трохи негативно, бо занадто там культивується. Моя позиція: хто з ким хоче, нехай собі живе чи спить, але виходити з цим на вулицю і пропагувати не варто. Для української душі це буде трохи болючим. Але, зрештою, ми не мусимо переймати все. Багато держав, які входять до ЄС, знайшли компромісний варіант і живуть із тим.
 
Розмовляла Софія Кропивник, для IA ZIK
 
Інтерв'ю взяте із ІА  ZIK 18 листопада 2013 року