Для вирішення проблем гуртожитків має бути єдиний підхід у всіх органах влади
Інтерв’ю

Після обрання 2010 року нового складу Львівської міської ради вдалося реанімувати тему передачі гуртожитків у комунальну власність. Про роботу депутатів у цьому напрямку, основні проблеми мешканців гуртожитків та шляхи їх вирішення розповідає депутат Львівської міської ради, член Наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій при виконавчому комітеті міської ради та залучений до роботи тимчасової контрольної комісії з розв’язання проблемних питань забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків та сприяння дотриманню житлового законодавства суб’єктами підприємництва у Львівській обласній раді Василь Горон.

 Що спонукало Вас зайнятися вирішенням проблемних питань мешканців гуртожитків. Адже тема доволі неоднозначна, потребує значної уваги і не є популярною.

– На особистому прийомі громадян до мене, як до депутата-мажоритарника, звернулися мешканці гуртожитків на вул. Білоцерківська, 10 (ПАТ «Іскра») та вул. Зелена, 208 (ТзОВ «Торгова організація виробника «В.Й.і ком»).

Вивчаючи проблеми та проводячи різноманітні наради, аби вирішити порушені у зверненнях мешканців питання, стало зрозуміло, що через відсутність єдиного підходу до вирішення житлових проблем мешканців гуртожитків зі сторони влади, нічого зробити не вдасться. Тому було ухвалено рішення зосередити свою діяльність на цій ділянці роботи, яке згодом і підтримала своїм рішенням фракція ВО «Свобода» у Львівській міській раді.

– Минулий рік став знаковим для міської ради в роботі щодо вирішення проблемних питань мешканців гуртожитків. Численні депутатські звернення та запити, звернення міської ради до органів центральної влади, чи принесли вони результат?

– Зважаючи на тривожну ситуацію, що склалася, та на факти масового порушення житлових прав городян, які не маючи власного житла вимушені тривалий час проживати у гуртожитках, Львівська міська рада у липні минулого року звернулася до Верховної Ради України з вимогою затвердити відповідні змін до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», зокрема продовжити термін дії мораторію на відчуження гуртожитків, що, власне, і було зроблено.

– Серед змін, внесених до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», законодавець чітко визначив процедуру передачі гуртожитків з державної та приватної власності у комунальну. Однак обов’язковою умовою є їх передача у терміни, визначені державною програмою передачі гуртожитків.

– Зважаючи на ухвалені зміни до Закону у листопаді минулого року, у зверненні до Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України депутати міської ради запропонували кардинально переорієнтувати проект Закону України «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 – 2015 роки» на підтримку ОСББ, створених після приватизації приміщень у гуртожитках, залишивши складовими Державної програми спільне фінансування, розмір фінансування та цільове призначення виділених коштів, а також врахувати, що Державна програма фінансування гуртожитків має передувати місцевим програмам надання фінансової допомоги їх мешканцям на ремонт гуртожитків та не розглядатися як сукупне фінансування на вирішення державних проблем.

21 червня 2012 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 – 2015 роки». На жаль, ця програма включає лише гуртожитки державної форми власності та чітко визначає необхідність співфінансування з місцевого бюджету 50% суми, необхідної для передачі гуртожитку в комунальну власність. Слід зазначити, що ми неодноразово зверталися до центральних органів влади з вимогою щодо якнайшвидшого затвердження державної програми без визначення частки фінансування, однак дана пропозиція врахована не була.

Беручи до уваги механізм фінансування передачі гуртожитків, передбачений Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012–2015 роки, місто для отримання частки коштів з держбюджету має затвердити відповідну місцеву Програму передачі гуртожитків. Тому наступним кроком виконавчої влади міста має бути якнайшвидше винесення на розгляд сесії міської ради Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова.

Ще минулого року я розробив проект вищезгаданої місцевої програми, з керівництвом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради погодили варіант програми, який розглядатимуть депутати. Однак, зважаючи на певні зміни законодавства та положення, прописані в державній програмі, проект місцевої програми потребує доопрацювання. Тому вже готові пропозиції та невдовзі їх буде запропоновано міському голові до врахування у проекті Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова на 2012–2015 роки.

Хочу наголосити, що при розробці графіку передачі гуртожитків, я буду наполягати на передачі у 2013 році гуртожитків ДЖКП «ЛОРТА» та гуртожитків, які у процесі приватизації (корпоратизації) було включено до статутного капіталу акціонерних товариств.

– Згідно з Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, які не мають власного житла, більше п’яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у гуртожитках, набувають право на приватизацію житлових приміщень після їхньої передачі у комунальну власність. Однак не всі мають необхідні ордери для поселення через недбале ставлення підприємств-балансоутримувачів, а часто від мешканців гуртожитків просто вимагають укласти строковий договір найму. Чи законні такі дії власників гуртожитків?

– Гуртожитки, незалежно від форми власності, поділяються на 2 види: для проживання сімей (житлові приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей); для одиноких громадян (житлові приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках).

Зважаючи на це, а також на положення чинного законодавства, житлові приміщення гуртожитків, які включені до статутного капіталу акціонерних товариств або є в державній власності, до передачі у власність територіальної громади не можуть бути предметом договору найму.

Житлові приміщення в гуртожитках комунальної власності можуть виступати предметом договору найму (оренди) лише після затвердження відповідною місцевою радою рішення про залишення цілісного майнового комплексу у статусі «гуртожиток» та надання дозволу його мешканцям на приватизацію займаних ними приміщень.

– Минулого року Ви звернулися до міського голови з вимогою якнайшвидше обстежити гуртожитки та створити Єдиний реєстр мешканців гуртожитків. Оскільки згідно з законом не передбачено створення такого документу, прошу пояснити необхідність формування такого реєстру.

– Єдиний реєстр мешканців потрібен для того, аби не просто зафіксувати реальну кількість мешканців гуртожитків у м. Львові, а створити базу, за допомогою даних якої мешканці зможуть захистити свої права на проживання та приватизацію займаних житлових площ у гуртожитках.

Тому кожний, хто має на руках інвентаризаційні акти, а також ті, хто ще не встиг їх отримати, може звернутися в районну адміністрацію за місцем проживання для перевірки правильності даних у реєстрі про себе та сім’ю, оскільки акти писали вручну при фактичному обстеженні гуртожитків і не виключено, що при комп’ютерному наборі реєстру могли виникнути технічні помилки.

 Однак питання незаконних виселень із гуртожитку не зникає з обговорень. Прошу роз’яснити, коли і в яких випадках може бути виселено людину з гуртожитку.

– Оскільки норми законодавства в частині захисту житлових прав мешканців гуртожитків поширюються на останні незалежно від форми їх власності, питання виселення з гуртожитку регулюється статтею 132 Житлового кодексу Української РСР, розділом VII Примірного положення про гуртожитки і Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», мешканці гуртожитків не можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, за сукупності таких умов:

  • період часу, упродовж якого мешканці офіційно зареєстровані і фактично проживають у гуртожитку, складає не менше п’яти років;
  • мешканці не мають іншого власного житла;
  • гуртожитки призначені для проживання одиноких громадян або для проживання сімей;
  • гуртожитки є у державній, комунальній власності або в повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом (є на балансі таких підприємств);
  • гуртожиток не визнаний аварійним чи непридатним для проживання.

Однак кожний випадок є індивідуальний і можуть бути різні причини виселення із займаних житлових приміщень, тому найкраще кожну ситуацію розглядати окремо.

У випадку порушення житлових прав люди насамперед повинні звертатися до суду. Оскільки рішення суду є обов’язковим до виконання, а депутат може лише тримати питання на контролі і звертатися до інших установ та організацій, щоб вжити певних заходів на захист прав громадян.

Розмовляв Ігор Слободян, 
для ІА ZIK