Василь Павлюк: Я спілкуюся з депутатами, незалежно від того, до якої політичної сили вони належать
Інтерв’ю

Розмова з секретарем Львівської міської ради Василем Павлюком.

Пане Василю, Львівська міськрада завершує свій перший політичний сезон – час добігає до літніх канікул. Як працюється секретарю міськрад з депутатським корпусом?

Хотів би наголосити передусім, що не зважаючи на мою партійну приналежність до ВО «Свобода», як секретар міськради я є позафракційним. Такий статус секретаря міськради логічно обумовлений однією із функцій, яка на нього покладена, а саме – комунікатора між депутатським корпусом ради і міським головою, в безпосередньому підпорядкуванні якого знаходиться виконавча структура міськради. А тому я спілкуюся з депутатами, незалежно від того, до якої політичної сили вони належать. Мій обов’язок, який я ретельно виконую – співпрацювати зі всіма ними задля досягнення консенсусу у виробленні рішень, важливих для громади.

У цій каденції міськради домінує більшість однієї політичної сили – ВО «Свобода». Отож виглядає так, що можна і не зважати на думку депутатів інших фракцій, які перебувають у так званій меншості. В цій ситуації своє завдання, як секретаря міськради, бачу в тому, щоб попри арифметичну більшість голосів однієї політичної сили, в процесі вироблення остаточного рішення, що приймається на пленарному засіданні, думка всіх без виключення депутатів прозвучала і була почута в ході роботи комісій, на громадських слуханнях, фракційних і пленарних засіданнях. Адже кожний, без виключення, депутат представляє у міськраді громаду Львова та захищає інтереси мешканців міста.

Попри це складається враження, що депутати фракцій, які перебувають у меншості, почувають себе некомфортно у раді. Так, «Фронт змін» скаржиться на те, що рішення, прийняті комісіями, з незрозумілих причин не голосуються на сесії. А члени фракції УДАР взагалі останні раз покинули сесію, вважаючи, що вона ведеться з порушеннями законодавства. Як Ви прокоментуєте це?

І «Фронт змін», і УДАР – молоді політичні сили, які вперше мають своє представництво у міськраді. Їх депутатам наразі бракує політичного досвіду, глибинного знання основ місцевого самоврядування. Хочу наголосити, що керівництво і депутатський корпус міськради Львова працюють виключно в рамках закону та спираються на регламент міськради.

Тому я спокійно ставлюся до заяв на кшталт тих, котрі роблять депутати від «Фронту змін», і хочу пояснити при нагоді їм і громадянам: рішення комісій міськради носять виключно рекомендаційний характер. Остаточні рішення приймаються на пленарних засіданнях сесій міськради.

Щодо закидів депутатів від УДАРу про те, що вони не завжди в курсі справ, котрі відбуваються в житті міськради, то, на мій погляд, це лише ознака того, що ці депутати недостатньо вникають у проблеми і інколи недопрацьовують при підготовці до сесій. Система роботи секретаріату міськради сьогодні налагоджена так, що будь-який депутат може ознайомитись з будь-яким проектом документу, і тоді приймати рішення - підтримувати чи ні.

Виглядає так, що позиція фракції абсолютно домінує над рішенням комісій міськради. В цій ситуації чи доречно вести роботу в комісіях, може одразу всі питання виносити на розгляд фракцій?

Ні, постійні депутатські комісії – важливий елемент структури міськради. Згідно чинного законодавства рішення комісії носять рекомендаційний характер, але без них жодне питання не може бути винесеним на розгляд сесії. Комісії також мають право озвучити свої висновки чи застереження при прийнятті рішень сесією. Якщо сесія ігнорує думку комісії. остання має право звертатися до правоохоронних органів чи в інші інстанції.

Погоджуюсь, коли в раді домінує більшість однієї політичної сили, ззовні її робота інколи виглядає не завжди демократично. Якщо говорити про демократичні механізми, то краще, щоб знаходили консенсус, вели дискусії, вислуховували усі думки. В житті ж, якщо домінує одна політична сила над іншими, не завжди прислухаються до думок інших. Тому для розбудови демократії воно не завжди добре.

Як Ви оцінюєте співпрацю міськради з виконавчою владою міста у цей період?

Ще на одній із перших сесій міськради цієї каденції депутати своєю ухвалою зобов’язали міського голову Львова внести зміни або підтвердити існуючу структуру виконавчої влади, а також сформувати новий склад виконавчого комітету. На вирішення цих завдань було відведено три місяці. Минуло вже півроку, нажаль ця ухвала міськради все ще не виконана.

Наслідки цього негативні, як на мене, адже працівники виконавчих органів міської влади весь цей час залишаються у стані невизначеності, як на пороховій бочці, не мають впевненості у майбутньому: якщо буде затверджена нова структура всі вони повинні написати заяву на звільнення і отримати підтвердження на роботу в новій структури, дехто з них, за цих умов, вірогідно буде звільнений.

Вважаю, що мер Андрій Садовий зобов’язаний внести свої пропозиції щодо структури виконавчих органів влади на розгляд чергової сесії, призначеної на 14 липня. Тим більше, що депутати міськради вже давно представили йому своє бачення розв’язання цієї проблеми.

Якщо не секрет, що саме, на думку депутатів, необхідно змінити в структурі виконавчих органів міськради?

Буду говорити за себе. Вважаю, що контрольно-ревізійне управління, котре підпорядковується наразі адміністрації міського голови, повинне підпорядковуватись секретаріату міськради, тому що контроль та аудит – це функції депутатів. А зараз виходить, що адміністрація міського голови сама себе контролює.

Також я підтримую ідею депутатів щодо створення Громадської ради при секретаріаті міськради. Вона чудово доповнить роботу контрольно-ревізійного відділу, адже громада отримає реальний доступ до контролю того, що робиться міською владою.

Вважаю також за доцільне розширити повноваження та функції юридичного управління з тим, щоб розширити контроль ради над рішеннями, що приймаються виконавчими органами.

Думаю, потрібно внести зміни і у роботу підрозділу, який відповідає за надходження інвестицій до міста. Сьогодні залучає інвестиції з України чи за її межами лише одне управління міськради. Проте я б хотів, щоб і при раді працювали люди, які б ширше і більше залучали до Львова інвестицій.

У перших пропозиціях ВО «Свободи» щодо зміни виконавчої структури міськради пропонувалося перевести в підпорядкування секретаря міськради управління земельною власністю та комунального майна. Ці ідеї ще живі?

Живі. Протягом 20 років для всіх мерів це була тема, покрита темрявою. Ніхто нічого не знав і не знає до сьогоднішнього дня, що робиться у місті, чим володіє громада. «Свобода» запропонувала, і я це підтримував і підтримую, провести інвентаризацію комунального майна і земельних ресурсів.

Зараз ми ведемо перемовини і налагоджуємо співпраця з обласним БТІ щодо створення окремого інвентаризаційного відділу, який займеться реальною інвентаризацію майна та землі у Львові. Сподіваюся, що ми найближчим часом дійдемо згоди і проведемо інвентаризацію, аби громада знала, що має. Ми мусимо провести інвентаризацію, а після того – налагодити контроль за використанням земельних ресурсів та майна. У такій ситуації земельне та майнове управління мають перебувати під контролем ради міста, а не виконавчих органів.

Як секретар ради, Ви задоволені бюджетом на 2011 рік?

Категорично незадоволений. Скажу так, як говорять мої однопартійці: бюджет має формуватись знизу доверху, а не навпаки. З Києва скидають все, що хочуть скинути. Ніхто не цікавиться глибинно, що потрібно місту. Такий формальний розподіл коштів є неефективним. Я вкрай незадоволений бюджетом розвитку міста на 2011 рік, адже він фактично управляється в ручному режимі.

Розумію, що можна та треба брати кредити у наш час, бо інакше не виживемо, але треба реально підходити до цього і уникати зобов’язань, за котрі доведеться розраховуватися нашим нащадкам. Не може людина заробляючи сто гривень, а витрачати тисячу. Так приблизно зараз живе місто Львів і це – шлях в нікуди.

Але ж видатки міста затверджуються радою?

Згідно чинного законодавства, далеко не всі. Витрачаючи бюджет, в першу чергу треба думати про захищені статті: платити зарплати та дбати про соціально незахищених людей. Розумію, що треба будинки ремонтувати, в нас пам’ятки ЮНЕСКО руйнуються, дороги потребують коштів, але це – інше питання. Місто має вимагати у центральної влади кошти на розвиток інфраструктури та збереження історико-культурної спадщини. Держава повинна більше дбати про Львів, адже це – єдине місто в Україні з такою спадщиною.

При цьому не важливо хто буде розпорядником цих коштів: місто чи Київ. Але треба це робити. Дивуюсь, слухаючи президента, депутатів ВР та міністрів, говорять одне, а реально – ні копійки не виділяють. Більше того, нещодавно пройшла інформація, яка є просто нонсенсом. Виявляється, що історико-архітектурний заповідник у центрі Львові хочуть передати під пряме підпорядкування Мінкультури. Де у світі таке існує?

Якщо говорити про стан, до якого довели Україну, то закликаю зупинитись і не видумувати нового ровера, бо Європа давно вже ним їздить. Візьмемо будь-яку країну, – усі нормально цивілізовано живуть, а ми як дикуни, бо ж не можемо за 20 років зрозуміти, чого хочемо, куди йдемо. Ми дальше купаємось у цьому болоті. Скажімо, прийде новий міністр, він собі щось придумав та запускає як експеримент, от ми і живемо у цих суцільних експериментах.

Якщо говорити про Вашу роботу, які пріоритети Ви ставите перед собою, як секретар міськради?

Рада – це представницький орган місцевого самоврядування. Згідно з законом про місцеве самоврядування, секретар ради є першим заступником міського голови. Сьогодні ж першим заступником міського голови Львова є інша людина, а секретар міськради – одним із заступників міського голови. Такий порядок Андрій Іванович завів ще з часів формування діючої, старої, структури виконавчих органів міської влади, хоч закон говорить про інше.

Тому зараз, як секретар міськради, я маю певні повноваження, певні впливи, проте не маю права когось заставити щось зробити. Завдання секретаря ради – це тотальний контроль. Не одному мені, а спільно з іншими службами контролювати виконання законів, ухвал та рішень ради, а також контроль за виконанням бюджету.

Також в мої обов’язки, як і кожного депутата, входить допомагати людям – направити їх до чиновника, що відповідає їхній проблемі чи порадити як поступати. Я проводжу офіційний прийом мешканців декілька разів в місяць, разом з тим приймаю людей кожного дня по 30-40 осіб.

Що вдається з людських прохань вирішити?

До мене приходять фактично ті ж люди, які перед тим зверталися у виконавчі органи: ЖЕКі, райадміністрації, департаменти, управління та ін. Ті речі, що не потребують фінансів – виконую. Що стосується бюджетної сфери, тобто ремонти та подібне, – частково допомагаю. Якщо райадміністрації чи департаменти мають фінанси, то йдуть на зустріч і допомагають вирішити питання. Якщо ж грошей немає – нічого зробити не можу.

А як розпоряджаєтесь тим, що маєте?

Ви питаєте про депутатський фонд на допомогу мешканцям? Кожна фракція розпоряджається цими грошима в межах своїх повноважень. Я теж маю, і залишилось 3 чи 4 тисячі з 20-ти. Люди приходять направду бідні. Я не можу дивитись на цю біду, тому видаю по максимуму, який дозволяється законом. Деколи навіть зі своєї кишені видаю гроші, коли бачу ситуацію, а законних грошей замало.

Якось дівчинка прислала на Миколая мені лист. Пише, що живе з бабцею, батьком та братом-інвалідом. Дуже мріє про чобітки, але бабця купує лише на секонд-хенді, бо не має змоги інакші купити. Я купив дівчинці омріяне та вручив їй на Миколая. Не думайте, я не хизуюсь, просто роблю те, що маю робити.

Так, я не білий і пухнастий. Проте, що стосується моралі та допомоги людям, то тут моя совість чиста. Мені однаково, хто вони – всі вони люди, члени нашої громади і мій обов’язок – їм допомагати.