Транспортна мафія Львова: пофігізм чи змова?
Інтерв’ю

Інтерв’ю ЗІКу про болючі питання господарки Львова, реформи основних галузей, угоду з ЛАЗом та бюджет з депутатом Львівської міськради, лідером Громадського руху «Львів’яни передусім» Андрієм Мисиком.

Хто живе у Львові, той не перестає нарікати на транспортні муки. Страждаємо у «корках», сваримося з водіями, дивуємося, як ще тарахкотять містом напівзруйновані маршрутки, обурюємося, що влада чудо-поїздами напускає туману туристам, а задавнені транспортні проблеми не розв’язує. Запитуємо – чому? Разом з львів’янами намагається пробити стіну чиновницького чи то пофігізму, чи то змови депутат Львівської міськради, лідер Громадського руху «Львів’яни передусім» Андрій Мисик.

Пане Андрію, рух «Львів’яни передусім», і Ви особисто, доклали чимало зусиль, щоб по Львову їздили комфортабельні автобуси. Водночас, Уряд зробив замовлення у Львівського автобусного заводу на 3,5 млрд грн. Чи вдасться, на Вашу думку, лише завдяки цьому покращити ситуацію на підприємстві? І чи вплине це на ситуацію з транспортом у місті?

– Зрозуміло, що кожна нормальна і мисляча людина задоволена тим, що ЛАЗ отримав держзамовлення на таку суму. Адже це означатиме для нас тисячі робочих місць, виплату зарплат, перерахування в міський бюджет близько 180 млн грн упродовж двох років.

Сьогодні в стінах міської ради звучить цифра 220 автобусів і 40 тролейбусів, які начебто замовляють для міста.

Однак є питання: звідки виникла цифра саме 220 автобусів? Звідки, скажімо, взялося, що з цієї кількості двісті автобусів має бути 12-метрових, а решта – 18-метрових. Про це теж ходять чутки, і як це розраховувалося?! Дуже непокоїть утаємниченість цього процесу, виглядає на те, що все вчергове робиться без відома громадськості та депутатського корпусу. Ось ці питання насправді турбують. Протягом минулого року я неодноразово вимагав від управління транспорту та зв’язку ЛМР розробити схему руху транспорту, де б ми могли чітко побачити, які справді пасажиропотоки у місті, куди має їздити транспорт, куди мають їздити нові тролейбуси. І все для того, аби з часом ми могли чітко сформулювати свою заявку: можливо, нам потрібно не 220 автобусів, а 150? А можливо, і взагалі 500. Але цього досі ніхто не знає, цифра береться «зі стелі» і в цьому вся біда й глибина проблеми.

Хоча, з другого боку, я й не міг очікувати чогось іншого. Адже ця ланка роботи у Львівській міській раді, як на мене, дуже і дуже проблемна. Вирішення транспортного питання у Львові до «Євро-2012» є не менш, а може, й більш важливим, ніж будівництво готелів чи питання туризму. Уявіть, як сюди водночас приїде декілька десятків тисяч туристів. На чому вони пересуватимуться по місту? На перероблених маршрутних таксі? Це розуміють усі, крім чиновників. Чому вони цього не розуміють? Мабуть тому, що переслідують зовсім інші інтереси. Але я переконаний, що правоохоронні органи дадуть належну оцінку їхній діяльності.

Власне, нещодавно прозвучала інформація про те, що у Львові впродовж двох років не проводився жоден конкурс на визначення маршрутних перевізників. Чому правоохоронці так пізно зреагували на це?

– Справді, я неодноразово заявляв у пресі, що з 2008 року не був проведений жоден конкурс на маршрутні перевезення по місту Львову. Попри те, були підписані директором департаменту ЖКГ Юрієм Гольцем та начальником управління транспорту Миколою Шкурганом більш як 120 договорів з перевізниками. Це цілковито підпадає під кримінальну відповідальність. Тому для мене абсолютно зрозуміло, чому ці чиновники гальмують і прийняття нової схеми руху транспорту, тож і ситуація з вирішенням перевезень у місті залишається такою, як є.

Наприкінці січня депутати підтримали Вашу ухвалу щодо впорядкування перевезень у місті, власне, йшлося про обмеження в’їзду у місто Львів приміських маршруток. Чи виконується зараз цей документ перевізниками?

– Якщо ми зараз вийдемо в місто, то наочно побачимо, як виконується цей документ. Картина сумна: як їздили більше тисячі приміських маршрутних таксі центром Львова, як порушували вони будь-які правила і законодавчі норми, так і порушують досі. Нещодавно відбулася чергова нарада, де були присутні працівники правоохоронних органів, УБОЗ, ДАІ, прокуратури, інспекції нагляду за транспортом, чиновники ЛМР. Усі визнали, що проблема існує, але віз і нині там. Доки не буде консолідованої волі чиновників обласної і міської рад та правоохоронних органів, доти ця ухвала не працюватиме. Водночас це питання і до громади Львова, тому що львів’яни повинні також сказати своє слово.

Нову транспортну стратегію львів’янам обіцяють уже більш як рік. На Вашу думку, чим зумовлено її неприйняття?

– Хіба потрібні пояснення, коли наші чиновники без будь-яких законних підстав підписують понад 120 договорів на маршрутні перевезення?! От з’являються у нас якісь нові маршрути: 7 а, 7 б, 29 б і, всупереч законодавству, на них не проводяться жодні тендери. Скажімо, якщо б ЖЕК на 10 тис. грн, виділених на ремонт даху, не провів тендер, то керівник цього ЖЕКу міг би загриміти за ґрати. А тут впродовж року нехтують цим обов’язком на мільйони гривень. І всі роблять вигляд, що нічого не стається. Тому, ну не може бути цими людьми написана стратегія в принципі, адже вона їм зовсім не вигідна.

До «Євро» транспортні проблеми повинні бути вирішені у Львові. Питання навіть не в тому, буде «Євро» у Львові чи ні. Така ситуація просто не може далі існувати у місті. Я думаю, що міському голові, депутатам, вистачить здорового глузду уважно подивитися на цю проблему і взятися за її вирішення.

Пане Андрію, перевізники й надалі у стінах мерії лобіюють питання про підвищення вартості проїзду. Їхні апетити зараз сягають уже трьох гривень. Як не допустити цього?

– Маємо наочний приклад: маршрут № 5 – з Сихова на проспект Чорновола. Проїзд там коштує 1 грн. Але я знаю, що зараз дехто намагається цей маршрут знищити. Він – як кістка в горлі перевізників. Адже їм важко в такій ситуації пояснити львів’янам, чому вони піднімають плату за проїзд, коли бачимо, що можна їздити і за 1 грн. Хочу нагадати, що ці автобуси з’явилися у нас в тому числі і завдяки позиції керівництва ЛАЗу, яке підтримало нашу концепцію, філософію «Львів’яни передусім» і надали їх місту на дуже пільгових умовах. Попри це, досі за ці автобуси не заплачено грошей, ні одної гривні не віддали ЛАЗу. Просто йде війна на знищення цього маршруту.

Торік Львів узяв чималу позику в ЄБРР на реконструкцію доріг і трамвайних колій. Наскільки ці проекти виправдовують себе і звідки братимемо кошти на повернення кредитів?

– Я все-таки прихильник того, що кредити слід брати, особливо під час кризи. Зовсім інше питання полягає в тому, наскільки ефективне використання цих коштів. 38 млн євро – це кредит ЄБРР, розділений на дві частини. Одна частина – це 26 млн євро на реконструкцію доріг, а інша – це 12 млн євро на реорганізацію ЛКП «Львівелектротранс».

Коли приймалася ця ухвала, комісія планування бюджету внесла дві поправки до документа. Зокрема, мала бути обов’язково прийнята схема руху (чому я й наполягаю впродовж року на прийнятті цього документа, адже це ще й невиконання ухвали сесії). Адже 26 млн євро – це майже 300 млн грн, які ми повинні витратити на ремонт доріг. Тож якщо ми не маємо нової схеми руху, якщо ми чітко не розуміємо, де і який транспорт повинен їздити, то звідки ми маємо знати, які дороги нам першочергово слід ремонтувати. І друга поправка стосувалася того, що всі видатки щодо «Львівелектротрансу» повинні були бути оприлюднені, обговорені і затверджені. Однак ці дві поправки за рік так і не були виконані. Тому в мене виникає дуже великий сумнів, що й цю позику використають ефективно. Адже ті чиновники, про яких ми згадували, так і мріють, щоб до них потрапили ці кошти і вони їх будуть, є таке гарне слово, «освоювати». Тому в мене великий сумнів у тому, що нам взагалі ці кредити потрібні. І ,в принципі, на одній з найближчих сесії ЛМР, я думаю, нам треба буде ставити питання: або виконується згадана ухвала сесії, або відмовляємося від кредиту.

Таке ж питання виникає і щодо грандіозних проектів будівництва трамвайної колії на Сихів та продовження трамвайної колії від вулиці Княгині Ольги через територію Сокільників на вулицю Стрийську. Наскільки ці задуми є першочерговими для Львова та економічно обґрунтованими?

– Те, що треба розвивати електротранспортну систему Львова, у мене не викликає жодного сумніву. Інше питання, коли і як це треба робити. Але якщо не ставити перед собою грандіозних цілей, серйозних завдань, то ти ніколи не піднімешся до певного рівня. Знову ж таки, поспіхом зроблені речі можуть потім дати дуже погані результати. Як наслідок, ми вже маємо закопані в землю на вул. Стуса 11 млн грн у будівництво колії, яке заморозили. І знову ж таки це все впирається в те, що в нас немає комплексної концепції розвитку транспортних розв’язок. Ми чітко повинні вийти і сказати: для того, щоб нам прокласти трамвайну колію на Сихів, нам потрібно стільки-то грошей, закупити стільки-то трамваїв. Можливо, ми закладемо цю ціль на наступних 20 років. А поки що, розуміючи, що вже зараз з Сихова потрібно пересуватися в центр Львова і, розуміючи, що є інші потреби, можливо, набагато вигідніше і дешевше для нас буде запуск тролейбуса в цей мікрорайон. У мене, наприклад, є ідея завершити і провести тролейбус до «Санта-Барбари», далі провести його по Хуторівці в бік Наукової і до Кульпарківської. Тоді б ми знали, скільки нам потрібно цих тролейбусів. Можливо, і в інший бік також потрібно прокласти маршрут від Сихова по Зеленій, в бік Майорівки – по Пасічній. Це речі, які ми повинні обговорювати. Але на це був даний час, і ми втратили цілий рік.

Пане Андрію, яка ж доля може очікувати цьогорічні ремонти доріг у Львові, враховуючи те, що ми досі живемо без бюджету? І які, на Вашу думку, основні дороги мали б бути відремонтовані за цей рік?

– Виходячи з того, що за останні півроку я достатньо багато провів зустрічей з мешканцями Львова, зробив для себе висновок, що нам необхідно дуже уважно поглянути на міжквартальні дороги, по яких їздити майже неможливо. Наприклад, у Франківському та Залізничному районах. І йдеться не лише про самі дороги, а й тротуари. Адже ні їздити, ні навіть ходити там, вже справді, неможливо. Ці речі є надзвичайно важливі в контексті тих коштів, що ми маємо. Бо маємо ми насправді не так багато грошей. Якщо ми говоримо про спеціальний фонд, куди кошти надходять від податку на авто, то це близько 22-24 млн грн. Звичайно, я б ці кошти витратив виключно на ремонт міжквартальних доріг. При цьому кошти з бюджету розвитку можна витратити на магістральні дороги. У першу чергу нам слід завершити ремонт вул. Кульпарківської і Стрийської. Мабуть, на інші дороги грошей з міського бюджету у нас не вистачить.

І ще. Розумію, що ямковий ремонт – це не панацея, але не роблячи хоча б його, ми не змогли б пересуватися автомобілями взагалі. Водночас, все-таки маємо велику надію на обіцянки нового уряду про виділення коштів на дороги у Львові. Хотілося б, що б це було не лише на словах.

Нещодавні страйки працівників «Львівтеплоенерго» показали, що місцева влада неефективно, не прозоро намагається провадити реформування стратегічно важливих галузей міста. Як, на Вашу думку, безболісно можна було б вирішити ці проблеми?

– Взагалі реформи безболісними не бувають. Політикам потрібно розуміти: або реформи, або рейтинги.

Для прикладу, що сталося у нас на «Львівтеплоенерго»? Прийшов новий керівник півроку тому. Людина, як я кажу, не з системи. І вперше за 18 років незалежності «Львівтеплоенерго» показало прибуток, до цього воно завжди було збитковим.

Однак дії нового керівника не сподобалися, як я розумію, певній групі осіб. Керівник показує, що підприємство починає бути прибутковим, одразу починаються страйки. Хтось робить вигляд, що він дуже боїться цих страйків, і керівник іде і згортає започатковані зміни. Виникає багато питань. Була створена депутатська комісія. Однак я так і не почув її висновків, без очевидних пояснень вона припинила свою роботу. Новий керівник пішов або його «пішли» з роботи. Все залишилося так само.

Що отримав у цій ситуації мешканець міста Львова? Він має на виході тепло, за яке йому потрібно платити з кожним роком все більше і більше, а якість послуг залишається на тому самому рівні, як і 18 років тому. Але ж ніхто не поставив питання, а який середній вік робітника на «Львівтеплоенерго»? А виявляється, що 55 років. А яка середня зарплата? А виявляється, що вона значно вище 4 тис. грн, при цьому нагадаю, що підприємство 18 років збиткове, а кількість працюючих 3,5 тис. людей. А як проводяться там тендери на закупівлю товарів та послуг? Наскільки я знаю, новий керівник провів аудит діяльності підприємства за останні декілька років, але його результати ніхто не бачив.

Це питання системних реформ. В якій галузі у нас зроблені системні реформи? В житлово-комунальному господарстві? – ні. На «Львівводоканалі»? – ні. На «Львівтеплоенерго»? – ні. В транспортній галузі? – ні. На сміттєзвалищі? – ні! Зрозуміло, що системні реформи – це болючі реформи, повторюсь, проводячи реформи є ймовірність втратити рейтинги, та в нас, на жаль, сьогодні рейтинги вирішують все.

Найбільші комунальні підприємства «Львівводоканал», «Львівелектротранс» сьогодні загрузли в кредитах. Водоканал досі не розплатився зі Світовим банком, а «Львівелектротранс» продовжив свою позику, взяту під виплату заробітної плати. Так чи інакше, це лягає на плечі міської казни. Куди ми зайдемо з таким господарюванням?

– Своє ставлення до кредитів я висловив у попередніх відповідях. Я не заперечую, що кредити рухають економіку вперед лише в тому випадку, якщо є кому їх якісно використати. Один класик минулого століття сказав: кадри вирішують все. І думаю, у цьому відношенні він якраз був правий. Нам потрібні нові свіжі погляди, нові ідеї, які б могли змінити ситуацію. Нам потрібно взагалі міняти структуру, яка є у Львівській міській раді.

Я до сих пір не розумію, чим займаються департаменти. Наведу приклад: хто у нас відповідає за дороги? У нас є райадміністрації, де є відповідний відділ, у нас є шляхо-ремонтні підприємства, підпорядковані управлінню інженерного господарства, у нас є управління капітального будівництва, підприємства ЛКП 1339, яке так само займається дорогами. Ми маємо чотири різні структури, які займаються ремонтом доріг. Отут, можливо, і виникає проблема. Це, як в байці Крилова про Лебедя, Щуку і Рака: якщо вони всі тягнуть в різні сторони, то з возом стаються відомі речі. Так і в господарці міста, ліва рука не знає, що робить права. 

– І що далі?

– Місту потрібні системні докорінні зміни в структурі управління.

Розмовляла Олена Малосняк
ЗІК 

 

Коментарі 

 
0 #1 Viktor 19.02.2012 11:57
А хтось з чиновників їздив Львівським ЛАЗом? Ганьба розробникам коробки на колесах, хай хтось продемострує як натиснути на сигнал "Stop", в мене ріст 183 см, а я не дістав? То як горланити мені тут треба вийти в переповненому "поїзді"? А яке стікло викоритсовують у вітражах? Факт при ДТП в 5а - людям поз
алазило стікло в руки! За такі рішення - інженерів ЛАЗу - каструвати, а чиновників - до "вишки"!
Цитувати